Ради Никиты - Bahh Tee

Будто не ему писала письма вечерами: «Люблю, скучаю» и в конце веселый смайлик.

Он в камуфляже, с автоматом — это фото висело над ее кроватью полтора года.

Будто не его ждала, не о нем мечтала, Будто не ему клялась на берегу песчаном.

Будто не с ним венчалась, будто не он честно был рядом с ней все эти девять

месяцев.

Она была сиротой — это не ее ошибка, любовь сука та еще, а счастье зыбко.

И с тех пор, как пристрастился он к напиткам, жизнь с ним стала для нее сущей

пыткой.

Ее грустными, его пьяными ночами, он кричал, она молчала и ручьями.

Слезы с глаз ее текли по лицу разбитому, а в своей комнате рыдал маленький

Никита.

Слыша крики ему не было и двух, когда мать шагала рядом с отцом в гробу.

Что творилось, он не понимал толком, да и не нужно, хорошо, что был ребенком.

Родных не было у ней, друзья пропали, его друзья — просто пьяная компания.

Подруги что-то говорили, но не легче платить за съемную квартиру стало быть и

нечем.

И проще было умереть, стать убитой, но нужно было жить, — жить ради Никиты.

Нужно было только, но не было средств.

Никита будет счастлив, даже ценой ее

чести.

Днем рядом с сыном, ночью на панели.

Ради денег ее тело — в чужой постели.

И так противно даже целовать сына, — все было бы иначе, будь в ее силах.

И каждый раз с утра подходя к своему дому, прятала глаза от соседей незнакомых.

И проще было сдохнуть, было очень стыдно, но нужно было жить, дома ждал Никита.

Днем рядом с сыном, ночью на панели, ради денег ее тело — в чужой постели.

И хотелось умереть, было очень стыдно, но нужно было жить, — жить ради Никиты.

Днем рядом с сыном, ночью на панели, ради денег ее тело — в чужой постели.

И хотелось умереть, было очень стыдно, но нужно было жить, — жить ради Никиты.

Днем рядом с сыном, ночью на панели, ради денег ее тело — в чужой постели.

И хотелось умереть, было очень стыдно, но нужно было жить, — жить ради Никиты.

Ради Никиты.

Ради Никиты.

Ради Никиты.

Ради Никиты.

Ради Никиты.

Ради Никиты.

Ради Никиты.

Ради Никиты.

Неначе писала листи вечорами: «Люблю, сумую» і в кінці веселий смайлик.

Він в камуфляжі, з автоматом — це фото висіло над її ліжком півтора роки.

Ніби не його чекала, не про нього мріяла, Ніби не клялася на березі піщаним.

Ніби не з ним вінчалася, ніби не він чесно був поруч з нею всі ці дев'ять

місяців.

Вона була сиротою — це не її помилка, любов сука та ще, а щастя хитке.

І з тих пір, як пристрастився він до напоїв, життя з ним стало для неї сущим

катуванням.

Її смутними, його п'яними ночами, він кричав, вона мовчала і струмками.

Сльози з її очей текли по обличчю, а в своїй кімнаті ридав маленький

Микита.

Чуючи крики йому не було і двох, коли мати крокувала поряд з батьком у труні.

Що діялося, він не розумів толком, так і не потрібно, добре, що був дитиною.

Рідних не було у неї, друзі зникли, його друзі — просто п'яна компанія.

Подруги щось говорили, але не легше платити за орендовану квартиру.

нічим.

І простіше було померти, стати вбитою, але треба було жити, жити заради Микити.

Потрібно було тільки, але не було коштів.

Микита буде щасливий, навіть ціною її

честі.

Вдень поряд із сином, вночі на панелі.

Заради грошей її тіло в чужому ліжку.

І так гидко навіть цілувати сина,— все було би інакше, будь у її силах.

І щоразу з ранку підходячи до свого будинку, ховала очі від сусідів незнайомих.

І простіше було здохнути, було дуже соромно, але треба було жити, вдома чекав Микита.

Вдень поруч із сином, вночі на панелі, заради грошей її тіло— в чужому ліжку.

І хотілося померти, було дуже соромно, але потрібно було жити, — жити заради Микити.

Вдень поруч із сином, вночі на панелі, заради грошей її тіло— в чужому ліжку.

І хотілося померти, було дуже соромно, але потрібно було жити, — жити заради Микити.

Вдень поруч із сином, вночі на панелі, заради грошей її тіло— в чужому ліжку.

І хотілося померти, було дуже соромно, але потрібно було жити, — жити заради Микити.

Заради Микити.

Заради Микити.

Заради Микити.

Заради Микити.

Заради Микити.

Заради Микити.

Заради Микити.

Заради Микити.