Песня про детдомовских детей - Bahh Tee

Андрей часто вспоминал теплый детский дом,

а за окном холодный, чужой город

будто отколотый от мира, один в чужбине

он рос без матери, где-то мать без сына

«искали ли меня Вы так же, как я искал Вас?

быть может вся моя жизнь просто нелепый фарс

кого-то свыше?

но судьбу не перепишешь»

тонул в вопросах, провожал мальчишество

каждый день он видел как в глазах друзей на месте

искор надежды зажигалось пламя ненависти

с чистого листа новыми кистями эскизы

дрожащими руками рисовали свою жизнь

робкими мазками… призрак одиночества

не оставлял его в покое длинными ночами,

его проблемы… казались… кому то мелочами,

но не каждому стерпеть это по плечам

Припев:

Мама!

и среди шести миллиардов где-то

Мама!

ты у меня всего одна на планете

Мама!

какой бы не была… пусть не будет стыдно

ты только забери меня назад, я простил…

когда за спиной вместо семьи холодные стены

… тяжелым грузом тянутся к земле колени

ищешь родную душу над каждой чужой тенью

и каждый день сулит новую чашу сомнений

и не стерпеть эту боль… и не понять ни за что

что чувствует дворняга водиночку под дождем

того и ждет, что заберет назад к себе пьяный

каким бы не был он плохим, все-таки хозяин

дети матерей, которым нет оправданья

дети отцов-тряпок, что мужчинами не стали

глазами полными печали… сопровождают

как родители ведут за ручки свои чада

они не виноваты, что были им не рады

их родители не люди, а исчадья ада

и каждый вечер без колыбельной засыпая

мечтают что однажды поцелует тоже на ночь мама…

Припев:

Мама!

и среди шести миллиардов где-то

Мама!

ты у меня всего одна на планете

Мама!

какой бы не была… пусть не будет стыдно

ты только забери меня назад, я простил…

Андрій часто згадував теплий дитячий будинок,

а за вікном холодне, чуже місто

ніби відколотий від світу, один у чужині

він ріс без матері, десь мати без сина

«Чи шукали Ви мене так, як я шукав Вас?

можливо моє життя просто безглуздий фарс

когось згори?

але долю не перепишеш»

тонув у питаннях, проводжав хлопчисько

щодня він бачив як у очах друзів на місці

іскор надії запалювалося полум'я ненависті

з чистого листа новими кистями ескізи

тремтячими руками малювали своє життя

боязкими мазками… привид самотності

не залишав його в спокої довгими ночами,

його проблеми… здавались… комусь дрібницями,

але не кожному стерпіти це за плечами

Приспів:

Мати!

і серед шести мільярдів десь

Мати!

ти у мене всього одна на планеті

Мати!

який би не був… нехай не буде соромно

ти тільки забери мене назад, я простив…

коли за спиною замість сім'ї холодні стіни

… важким тягарем тягнуться до землі коліна

шукаєш рідну душу над кожною чужою тінню

і кожен день обіцяє нову чашу сумнівів

і не терпіти цей біль... і не зрозуміти ні за що

що відчуває дворняга водою під дощем

того й чекає, що забере назад до себе п'яний

яким би не був він поганим, все-таки господар

діти матерів, яким немає виправдання

діти батьків-ганчір, що чоловіками не стали

очима повними смутку… супроводжують

як батьки ведуть за ручки свої чада

вони не винні, що були їм не раді

їх батьки не люди, а пекла пекла

і кожного вечора без колискової засинаючи

мріють що якось поцілує теж на ніч мама…

Приспів:

Мати!

і серед шести мільярдів десь

Мати!

ти у мене всього одна на планеті

Мати!

який би не був… нехай не буде соромно

ти тільки забери мене назад, я простив…