Любовь – это... - Bahh Tee

Скажи, а что такое любовь?

Когда ты готов отдать за нее жизнь — вот это вот любовь?

Когда, чтобы увидеть ее улыбку,

Ты покупаешь огромный букет

И приезжаешь к ней всего на 5 минут,

Чтобы она улыбнулась — вот это вот любовь?

Когда ты просто забиваешь на прошлое

Пусть там было много не сладкого

Живешь завтрашним днем, живешь для нее…

В один день удаляешь номера всех телок

И на каждый звонок отвечаешь,

Что у тебя девушка — пусть обижаются –

Ты становишься равнодушным ко всем,

Ко всем, кроме нее… — вот это вот любовь?

Я думал, что да…

А оказалось походу нет…

Слушай…

Гулял по парку и ждал пока начнется дождь

Я ненавижу сырость, просто он скрывает слезы

И все что было в прошлом ты уже опошлила,

А все что будет после для тебя уже не значит вовсе

Ровным счетом ничего, я знаю между нами

Что то есть, но это «что-то» стоило того едва ли

Я на грани уже, слышишь, с*ка, я на грани

Но не стану преклоняться пред тобой уже отстань, а?!

Когда глаза уже не видят, а слеза все душит

Когда взбиваешь диким воплем под собой подушку

Когда на улице зима, а тебе все душно,

Ты был лучшим для нее всегда, оказался ненужным

Мне наплевать уже: любить или ненавидеть

Наплевать как быть, правда, главное, чтобы взаимно

Ты стала лишь одной из стада для того мужчины,

Что любил тебя больше других — это очевидно

Любовь — это когда ты ляжешь за нее в могилу

Когда ты строг с нею в меру, пусть и через силу

Когда перед её улыбкой просто безоружен

А твоя рука заменяет для неё подушку

Любовь — это когда как Родине ты ей верен

Когда противны даже мысли просто об измене

Когда по жизни ты мужчина, внутри стержень

Но только к ней одной можешь проявить нежность

Чего звонишь опять?

Еще ведь не зажили раны

Твоих соленых слов выпил уже океаны

Если ты целилась в сердце — ты попала, ну же

Успокойся, я не дышу, контрольный не нужен

Безнадежно… Я уже не понаслышке

Знаю каково это когда тебе сносит крышу

Когда ты то кричишь, а то шепчешь еле слышно

Сам себе… «Я люблю… Нет, я ненавижу»

Сквозь окно… Я видел как на магистраль

Падал, так же как я падаю, снег спиралями

Да только тем снежинкам повезло — они растаят

А меня поднимут на ноги, чтобы я вновь упал

Мне наплевать уже: любить или ненавидеть

Наплевать как быть, правда, главное, чтобы взаимно

Ты стала лишь одной из стада для того мужчины,

Что любил тебя больше других — это очевидно

Любовь — это когда ты ляжешь за нее в могилу

Когда ты строг с нею в меру, пусть и через силу

Когда перед её улыбкой просто безоружен

А твоя рука заменяет для неё подушку

Любовь — это когда как Родине ты ей верен

Когда противны даже мысли просто об измене

Когда по жизни ты мужчина, внутри стержень

Но только к ней одной можешь проявить нежность

Скажи, а що таке кохання?

Коли ти готовий віддати за неї життя — ось це кохання?

Коли, щоб побачити її посмішку,

Ти купуєш величезний букет

І приїжджаєш до неї всього на 5 хвилин,

Щоб вона посміхнулася — ось це кохання?

Коли ти просто забиваєш на минуле

Нехай там було багато не солодкого

Живеш завтрашнім днем, живеш для неї.

В один день видаляєш номери всіх телиць

І на кожен дзвінок відповідаєш,

Що в тебе дівчина – нехай ображаються –

Ти стаєш байдужим до всіх,

До всіх, крім неї… — ось це кохання?

Я думав, що так…

А виявилося походу немає.

Слухай...

Гуляв парком і чекав доки почнеться дощ

Я ненавиджу вогкість, просто він приховує сльози

І все що було в минулому ти вже спохилила,

А все що буде після тебе вже не означає зовсім

Повністю нічого, я знаю між нами

Що це, але це «щось» коштувало навряд чи

Я на грані вже, чуєш, с*ка, я на грані

Але не стану схилятися перед тобою вже відчепись, а?!

Коли очі вже не бачать, а сльоза все душить

Коли збиваєш диким криком під собою подушку

Коли на вулиці зима, а тобі все задушливо,

Ти був найкращим для неї завжди, виявився непотрібним

Мені начхати вже: любити чи ненавидіти

Наплювати як бути, правда, головне, щоб взаємно

Ти стала лише однією зі стада для того чоловіка,

Що любив тебе більше за інших — це очевидно

Кохання - це коли ти ляжеш за неї в могилу

Коли ти строгий з нею в міру, нехай і через силу

Коли перед її посмішкою просто беззбройний

А твоя рука замінює для неї подушку

Кохання - це коли як Батьківщині ти їй вірний

Коли гидкі навіть думки просто про зраду

Коли у житті ти чоловік, усередині стрижень

Але тільки до неї однієї можеш виявити ніжність

Чого дзвониш знову?

Адже ще не загоїлися рани

Твоїх солоних слів уже випив океани

Якщо ти цілилася в серці - ти потрапила, ну ж

Заспокойся, я не дихаю, контрольний не потрібний

Безнадійно... Я вже не з чуток

Знаю яке це коли тобі зносить дах

Коли ти то кричиш, а то шепочеш ледве чутно

Сам собі… «Я люблю… Ні, я ненавиджу»

Крізь вікно… Я бачив, як на магістраль

Падав, як і я падаю, сніг спіралями

Та тільки тим сніжинкам пощастило — вони розтануть

А мене піднімуть на ноги, щоб я знову впав

Мені начхати вже: любити чи ненавидіти

Наплювати як бути, правда, головне, щоб взаємно

Ти стала лише однією зі стада для того чоловіка,

Що любив тебе більше за інших — це очевидно

Кохання - це коли ти ляжеш за неї в могилу

Коли ти строгий з нею в міру, нехай і через силу

Коли перед її посмішкою просто беззбройний

А твоя рука замінює для неї подушку

Кохання - це коли як Батьківщині ти їй вірний

Коли гидкі навіть думки просто про зраду

Коли у житті ти чоловік, усередині стрижень

Але тільки до неї однієї можеш виявити ніжність