Летая, умрёт - Bahh Tee

У долины на вершине скал

Жил орел, был он стар и горд.

Видел он и смерть, и волчий оскал —

Только вот летать уже не мог.

И поля окинув взором с обрыва,

Вспомнить чтобы первый свой полет,

Устремится вниз, расправив он крылья,

Кто рожден летать — в полете умрет.

Летая умрет.

Сколько лжи повидал он на своем веку.

Сколько повидать еще не успел.

Сколь раз сражался через «Не могу».

Сколько боли стерпел.

Да, боль — это жизнь, а жизнь коротка — быстра и легка.

Течет, как вода и боль — быстра и легка.

Там, где пролетал он — не тают снега,

Где не ступала людская нога, и вот — последний полет.

Я знаю, в жизни каждого из нас наверняка наступит час такой,

Остатки сил потратив, долетишь ты до вершины.

Но, кто уже летал;

кого кидала жизнь часто в бой, —

Вряд ли будет доживать ее у камина.

И поля окинув взором с обрыва,

Вспомнить чтобы первый свой полет,

Устремится вниз, расправив он крылья,

Кто рожден летать — в полете умрет.

Летая умрет.

У долини на вершині скель

Жив орел, був він старий і гордий.

Бачив він і смерть, і вовчий оскал —

Тільки ось літати вже не міг.

І поля окинувши поглядом з обриву,

Згадати, щоб перший свій політ,

Спрямує вниз, розправивши він крила,

Хто народжений літати — у польоті помре.

Літа помре.

Скільки брехні побачив він на своєму віку.

Скільки побачити ще не встиг.

Скільки разів боровся через «Не могу».

Скільки болю терпів.

Так, біль — це життя, а життя коротке — швидке і легке.

Тече, як вода і біль — швидка і легка.

Там, де пролітав він - не тануть снігу,

Де не ступала людська нога, і ось — останній політ.

Я знаю, в житті кожного з нас напевно настане година така,

Залишки сил витративши, долетиш ти до вершини.

Але хто вже літав;

кого кидало життя часто в бій, —

Навряд чи доживатиме її у каміна.

І поля окинувши поглядом з обриву,

Згадати, щоб перший свій політ,

Спрямує вниз, розправивши він крила,

Хто народжений літати — у польоті помре.

Літа помре.