Коля, пошли гулять? - Bahh Tee

За бронированными окнами внедорожника

Мир отличается от нашего немножко,

Но не то, чтобы там проще, в общем, все то же:

Есть проблемы, есть плохое, есть хорошее…

Он не привык считать деньги, как и моменты

Когда из близких рядом — только друг на стенке

В деревянной рамке, на фотографии,

Они вдвоем, школьные года, класс девятый…

Эх, было время, вернуть бы ненадолго…

После школы на футбол или на стройку…

В казаков-разбойников, а ведь он — единственный,

Кто в этой жизни относился к нему искренне.

И вспоминая одинокими вечерами,

Когда грели лишь камин и кружка чая

Он понимал, что скучает, как в дверь стучит

Его друг или же в окно кричит:

Припев:

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Бери мяч, пошли играть!

У меня есть друг, когда прошлого касаются мысли

Во многих эпизодах каста и мы с ним

Росли вместе, у нас был тайник в подвале

На большой Очаковском, в доме 32.

Сейчас на этом месте панельная высотка,

Но во времена, когда мы собирали сотки,

Мы жили тут, в кирпичном общежитии,

Я помню комендантшу тетю Лену, других жителей.

Помню, как носились в коридорах мы оравой,

Как из пенопласта сделали себе корабль,

Что потерпел крушение в пруду на озерной

Я думаю, что стоят эти моменты много.

Нам повезло: нас не раскидало время

Так же, как годы назад, могу теперь я

Зайти в гости к другу или он ко мне

Вспомнив, как звал его, стоя под окнами:

Припев:

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Бери мяч, пошли играть!

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Бери мяч, пошли играть!

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Бери мяч, пошли играть!

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Коля, пошли гулять?

Бери мяч, пошли играть!

За броньованими вікнами позашляховика

Світ відрізняється від нашого трошки,

Але не те, щоб там простіше, загалом все те:

Є проблеми, є погане, є гарне…

Він не звик рахувати гроші, як і моменти

Коли з близьких поряд — тільки друг на стінці

У дерев'яній рамці, на фотографії,

Вони вдвох, шкільні роки, клас дев'ятий.

Ех, був час, повернути би ненадовго…

Після школи на футбол або на будову…

У козаків-розбійників, а адже він — єдиний,

Хто в цьому житті ставився до нього щиро.

І згадуючи самотніми вечорами,

Коли гріли лише камін і кухоль чаю

Він розумів, що нудьгує, як у двері стукає

Його друг або ж у вікно кричить:

Приспів:

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Бери м'яч, пішли грати!

У мене є друг, коли минулого стосуються думки

У багатьох епізодах каста і ми з ним

Росли разом, у нас була схованка в підвалі

На великій Очаковському, в будинку 32.

Зараз на цьому місці панельна висотка,

Але в часи, коли ми збирали сотки,

Ми жили тут, в цегляному гуртожитку,

Я пам'ятаю комендантку тітку Олену, інших мешканців.

Пам'ятаю, як носилися в коридорах ми коровий,

Як із пінопласту зробили собі корабель,

Що зазнав катастрофи в ставку на озерній

Я думаю, що стоять ці моменти багато.

Нам пощастило: нас не розкидав час

Так само, як роки тому, можу тепер я

Зайти в гості до друга або він до мене

Згадавши, як кликав його, стоячи під вікнами:

Приспів:

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Бери м'яч, пішли грати!

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Бери м'яч, пішли грати!

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Бери м'яч, пішли грати!

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Колю, пішли гуляти?

Бери м'яч, пішли грати!