Из разных миров - Bahh Tee

По разным уголкам вселенной,

в двух галактиках, что раскиданы,

Затерялись мы звездами,

что далеко, но друг другом пропитаны.

К черту величие ярких светил —

я бы стал лучше звездной пылью!

И плевать бы хотел на красивую жизнь —

главное, чтобы мы ближе были.

Ссора, разруха, снова опухли

глаза твои, помню все очень сумбурно.

Скованы руки, словно, вокруг,

я сжимаю тебя, как кольца Сатурна.

Но наши орбиты не пересекаются,

хоть иногда подлетаем так близко.

Я верую в чудо, но ты отдаляешься,

и больше не вижу я признаков жизни

В себе и вокруг…

Космический холод пробирает насквозь.

Посылаю сигналы, но ты улетаешь,

оставив на память еще пару кратеров, будто стигматы.

Я жду новой встречи.

Космос мне шепчет, что я ненормальный,

но будь там, что будет:

Мы из разных миров, из разных галактик,

разные люди — и все же, мы любим.

Ты же мой космос, но

Чем дышать мне в твоей бездне?

Среди тысячи созвездий

Как найти именно тебя?

На рассвете звёзды, эй,

Все погаснут и исчезнут,

Но горят две точки если —

Это ты и я, это ты и я.

Идол, мой свет, мой идол,

ты мой кумир — пусть грех говорить так.

Я сверхколоритен в мире твоем.

Для тех закрыт он,

Кто рожден среди вас, но с другим

цветом глаз — нас таких тут

по пальцам руки сосчитать всех.

И здесь и сейчас у меня нету шансов с тобою остаться.

Так давай убежим далеко-далеко, а снег,

дожди или вьюга, заметая за нами следы,

сберегут от всех — сожми мою руку.

Ты надеешься, что они примут

меня к себе — не жди, так не будет.

Мы обязаны сами построить свой

дом в стороне, наш собственный угол.

Мы горим, как разноцветные

огни одного светофора.

Я и ты, как зеленый и красный,

загораясь все время по-разному.

Так давай убежим мы туда,

в города, где луна у крыш новостроек.

Пусть горит одновременно

наш светофор, будто он вышел из строя.

Иль еще десять лет по пятам?

Диссидент и бунтарь в твоём мире консервативном.

Не могу я понять, что со мною

не так и не то — предрассудкам конца не видно.

Объясни мне: я такой же, как вы, разве что с виду

Немного другой — не важнее любви ведь это, мой идол?

Ты же мой космос, но

Чем дышать мне в твоей бездне?

Среди тысячи созвездий

Как найти именно тебя?

На рассвете звёзды, эй

Все погаснут и исчезнут,

Но горят две точки если —

Это ты и я, это ты и я.

По різних куточках всесвіту,

у двох галактиках, що розкидані,

Загубилися ми зірками,

що далеко, але один одному просякнуті.

До біса велич яскравих світил

я б став кращим зоряним пилом!

І начхати б хотів на гарне життя.

головне, щоб ми ближчі були.

Сварка, розруха, знову опухли

очі твої, пам'ятаю все дуже сумбурно.

Скуті руки, наче навколо,

я стискаю тебе, як каблучки Сатурна.

Але наші орбіти не перетинаються,

хоч іноді підлітаємо так близько.

Я вірю в диво, але ти віддаляєшся,

і більше не бачу я ознак життя

У собі та навколо…

Космічний холод пробирає наскрізь.

Посилаю сигнали, але ти відлітаєш,

залишивши на згадку ще пару кратерів, наче стигмати.

Я чекаю на нову зустріч.

Космос мені шепоче, що я ненормальний,

але будь там, що буде:

Ми з різних світів, із різних галактик,

різні люди - і все-таки, ми любимо.

Ти ж мій космос, але

Чим дихати мені у твоїй безодні?

Серед тисячі сузір'їв

Як знайти тебе?

На світанку зірки, гей,

Усі згаснуть і зникнуть,

Але горять дві точки якщо

Це ти та я, це ти і я.

Ідол, моє світло, мій ідол,

ти мій кумир – нехай гріх говорити так.

Я надколоритний у твоєму світі.

Для тих закритий він,

Хто народжений серед вас, але з іншим

кольором очей - нас таких тут

на пальцях руки порахувати всіх.

І тут і зараз у мене немає шансів залишитися з тобою.

Так давай втечемо далеко-далеко, а сніг,

дощі або завірюха, помітаючи за нами сліди,

збережуть від усіх - стисніть мою руку.

Ти сподіваєшся, що вони приймуть

мене до себе – не чекай, так не буде.

Ми зобов'язані самі побудувати свій

будинок осторонь, наш власний кут.

Ми горимо, як різнокольорові

вогні одного світлофора.

Я і ти, як зелений та червоний,

спалахуючи весь час по-різному.

Так давай втечемо ми туди,

у міста, де місяць біля дахів новобудов.

Нехай горить одночасно

наш світлофор, ніби він вийшов із ладу.

Чи ще десять років по п'ятах?

Дисидент і бунтар у твоєму консервативному світі.

Не можу я зрозуміти, що зі мною

не так і не те — забобонів кінця не видно.

Поясни мені: я такий самий, як ви, хіба що на вигляд

Трохи інший — не важливіше за кохання це, мій ідол?

Ти ж мій космос, але

Чим дихати мені у твоїй безодні?

Серед тисячі сузір'їв

Як знайти тебе?

На світанку зірки, гей

Усі згаснуть і зникнуть,

Але горять дві точки якщо

Це ти та я, це ти і я.