Mentale Krisen (A Cappella) - AZAD, Chabs

Ich bin sehr verwirrt und dürste nach Klarem

Es ist ätzend, ich fühle nur Hartes

Ey, nix zu essen, ich spüre es im Magen

Muss mich hetzen über Hürden des Tages

Mich immer stressen, wofür das alles?

Brauch Bares, kein Flash und Loby hält mich auf Low Key

Und drückt mich zu Boden.

Was’n Fuck aber Hip Hop hält mich oben

Ey mann, mein Kopf fickt mich immer schlimmer, wenn ich aufwach' und bis ich

Einschlaf'

Auch wenn ich nachts wach sitz', nass geschwitzt und Fakt in mein Reim trag

Weil 'ne Welt über mir einbrach.

Depp, wenn ich sage wie’s ist und ich

Schwör' darauf

Das Leben ist bitchig und robbt mich klarsichtlich richtig und es hört net

Auf

Ich leb' in diesen gefuckten lauen Tagen hinter 'nem Zaun mit Graben

Und fick das System in dem extrem Probleme und Schmerzen anschwellen

Geh meine eigenen Wege und leb' so genanntes freies Leben in Handschellen

Meine Gefühle peitschen üble Zeichen, zeigen nach unten lang Richtung Abhang

In die Tiefe in 'nen ziemlich dunklen Grunde, Mann

Bin beschissen am krebsen, weil’s ein finsterer Weg ist

Meine Sicht beschlägt sich, ohne Licht, denn es regnet

Es disst und es quält mich vom bepissten Erlebnis, such' Richtung

Vergeblich

An 'nem Punkt der dreht sich, steck im Sumpf und es geht nicht

Mentale Krisen bringen uns zum entgleisen, zwingen uns laut zu schreien

Das Klingen von traurigen Geigen wiederspiegelt unser Leiden

Aus deepen Zeiten, über die wir Lieder schreiben

Die tiefer schreiten, unsere Heat verspeien

Den Krieg fighten, verwirrt treiben, bis die Krisen schweigen

Ich steck zwischen Frust und lauter Fragen, schreckliche Luft um aufzuatmen

Wann ist endlich Schluss?

Kann es kaum erwarten

Wann verlässt mich die Furcht vor grauen Tagen, um genauer zu sagen

Es zerfetzt mich, aber ich muss halt die Trauer ertragen

Die auf Dauer nur schaden, deine Power entladen, sich düstere Schauer

Ergaben

Die mich laufend begraben, mir wird die Schlucht bewusst neben Haufen

Klagen

Seh' meinen Eltern an ihren Augen an, wie sie dem Schicksal grausam erlagen

Sich raufen und schlagen, durch Probleme, die sie andauernd nur plagen

Sich Schmerzen zufügen, die Scherben genügen und im Enddefekt bedauern sie

Ihre Taten

Also lindern wir das Leiden und treten aus den Finsteren Zeiten

Beten, dass wir das Schlimmste überwinden, um den nächsten Schritt zu

Beschreiten

Den Shit zu vertreiben, versuch meine Geschwister in eine Richtung zu

Leiten

In der Licht scheint von allen Seiten, aus meiner Sicht is' es Pflicht mich

Durchzufighten

Und seit dem Tag, den ich verfluchend oft im Bett weinend lag

Zu hart, ruht seit lange in einem Grab

Ich mach mir Mut neben Schlangen, die ich nicht mag

Wut, die ich gefangen in mir trag, weil er vermutlich gewaltsam erlag

Ich mein Fäuste balle zum Schlag und auf die Leute kacke die ich nicht mag

Mentale Krisen bringen uns zum entgleisen, zwingen uns laut zu schreien

Das Klingen von traurigen Geigen wiederspiegelt unser Leiden

Aus deepen Zeiten, über die wir Lieder schreiben

Die tiefer schreiten, unsere Heat verspeien

Den Krieg fighten, verwirrt treiben, bis die Krisen schweigen

Mein Herz sprudelt aus Cuts, blutet auf’s Blatt, ich bin brutally fucked

Versuch mich zu fangen, bin schon zu tief versackt

Meine Wut nimmt nicht ab, denn der Frust gibt ihr den Schub und die Kraft

Bin unruhig bis nachts, wenn der Sooby nichts hat und die Glut nicht

Entfacht

Bin ich nicht betäubt und spüre alle Schmerzen würde grad' zerbersten

Fürchte, dass es mehr sind als ich tragen kann es überfährt mich

Wohnung mit Kakis, mein Magen hohl und es plagt mich

Mein Vater auf Drogen und ich frag mich: «Verdammt!

Wieso immer grad ich?»

Das Leben ist 'ne Nutte und dann bist du tot

Deswegen sind, wenn ich sterbe, beide Mittelfinger oben und meine Augen rot

Die Krisen ficken meinen Kopf, ich fühl' mich zum Kotzen

Meine Ex ist ne Fotze und nur einer von vielen Gründen, warum ich Türen

Einbox'

In mir ist Krieg, es zwingt mich in die Knie, manchmal denk' ich

Ich scheiss auf alles, geh' zu der höchsten Brücke und spring' in die Tiefe

Das klingt ziemlich mies und geht zu weit, es tut mir leid

Beschwer' dich bei der Realität, denn das sind Ryhmes die das Leben

Schreibt

Mentale Krisen bringen uns zum entgleisen, zwingen uns laut zu schreien

Das Klingen von traurigen Geigen wiederspiegelt unser Leiden

Aus deepen Zeiten über die wir Lieder schreiben

Die tiefer streiten unsere Heat verspeien

Den Krieg fighten verwirrt treiben bis die Krisen schweigen

«Wir sind verloren in einer Welt, die uns mit Sorgen überfällt»

«Wir sind verloren in einer Welt, die uns mit Sorgen überfällt»

«Wir sind verloren in einer Welt, die uns mit Sorgen überfällt»

«Wir sind verloren in einer Welt, die uns mit Sorgen überfällt»

Я дуже розгублений і прагну ясності

Це нудно, мені тільки важко

Гей, нічого їсти, я відчуваю це в животі

Треба поспішати через перешкоди дня

Мене постійно напружує, для чого все це?

Потрібна готівка, без флеш-пам’яті, а лобі тримає мене в спокої

І штовхає мене на землю.

Який біс, але хіп-хоп тримає мене

Чувак, моя голова все гірше трахає мене, коли я прокидаюся, і поки я

заснути

Навіть якщо я сиджу без сну вночі, спітнітий і несу факти у своїй римі

Бо на мене впав світ.

Дурний, якщо я скажу, як це і я

клянусь цим

Життя є стервозним і, очевидно, повзе мене правильно, і воно не зупиняється

на

Я живу за парканом з канавою в ці чортові похмурі дні

І на хуй систему, в якій набухають екстремальні проблеми і болі

Іди своїм шляхом і живи так званим вільним життям у наручниках

Мої почуття підштовхують до поганих знаків, які вказують вниз, до схилу

У глибину досить темної землі, чоловіче

Я тягнуся до крабів, тому що це темний шлях

Мій зір затуманюється без світла, тому що йде дощ

Це дисс і це мучить мене від розлюченого досвіду, шукай напрямок

Марно

У момент, який повертається, ви застрягли в болоті, і воно не працює

Психічні кризи вибивають з колії, змушують кричати вголос

Звук сумних скрипок відображає наше страждання

З глибоких часів ми пишемо пісні про

Ступайте глибше, вивергайте наше тепло

Боріться з війною, керуйте розгубленим, поки кризи не замовкнуть

Я застряг між розчаруванням і безліччю запитань, жахливо дихати повітрям

Коли це нарешті закінчиться?

Не можу дочекатися

Коли мене покидає страх сірих буднів, точніше

Це розриває мене, але я повинен просто пережити горе

Єдина шкода в довгостроковій перспективі, розряджай свою силу, похмурі тремтіння

результати

Хто ховає мене, я пізнаю ущелину біля купів

скаржитися

Подивіться на очі моїх батьків, як жорстоко вони піддалися долі

Боротьба і боротьба через проблеми, які просто мучать їх весь час

Завдай болю, осколків вистачає і в кінці пошкодуєш

ваші дії

Тож давайте полегшимо страждання та вийдемо з темних віків

Моліться, щоб ми подолали найгірше, щоб зробити наступний крок

проступати

Замовкни це лайно, спробуй вказати моїм братам і сестрам напрямок

Вести

У світлі сяє з усіх боків, з моєї точки зору це мій обов'язок

боротися

І з того дня, коли я лежав у ліжку, так часто плакав

Надто тяжко, давно спочиває в могилі

Я підбадьорюю себе біля змій, які мені не подобаються

Гнів, який я ношу в собі, бо він, ймовірно, помер насильно

Я стискаю кулаки, щоб бити і какати на людей, які мені не подобаються

Психічні кризи вибивають з колії, змушують кричати вголос

Звук сумних скрипок відображає наше страждання

З глибоких часів ми пишемо пісні про

Ступайте глибше, вивергайте наше тепло

Боріться з війною, керуйте розгубленим, поки кризи не замовкнуть

Моє серце б'ється з порізів, кровоточить на папері, мене жорстоко трахкають

Спробуй мене зловити, я вже занадто глибоко занурився

Мій гнів не зменшується, тому що розчарування дає йому поштовх і силу

Я неспокійний до тієї ночі, коли у Субі нічого немає, а вугілля — ні

Почалося

Якби я не був приголомшений і не відчував, весь біль просто лопнув би

Боюся, що це більше, ніж я можу винести, це пересилає мене

Квартира з хурмою, мій живіт пустий і це мене турбує

Мій тато під наркотиками, а я кажу: «Блін!

Чому це завжди я?»

Життя - це повія, а потім ти мертва

Тому, коли я помираю, у мене обидва середні пальці підняті, а очі червоніють

Кризи крутять мені голову, нудить

Мій колишній піхт і лише одна з багатьох причин, чому я відкриваю двері

коробка

Всередині мене війна, вона ставить мене на коліна, іноді я думаю

Насраюсь на все, іду на найвищий міст і стрибаю вниз

Це звучить досить кепсько і заходить занадто далеко, вибачте

Скаржитися на реальність, бо це ритми життя

пише

Психічні кризи вибивають з колії, змушують кричати вголос

Звук сумних скрипок відображає наше страждання

З глибоких часів ми пишемо пісні про

Чим глибше сперечаються наші теплі коси

Боріться з війною, їздіть збентежено, поки кризи не замовкнуть

«Ми загубилися у світі, який переповнює нас турботами»

«Ми загубилися у світі, який переповнює нас турботами»

«Ми загубилися у світі, який переповнює нас турботами»

«Ми загубилися у світі, який переповнює нас турботами»