Drama - AZAD, Linda Carriere

Ich steh' alleine auf dem Berg, der mein Leben ist

Ein großer Haufen Scherben, sprech' aus meinem Herzen, Schmerz in meiner Seele

sitzt

Meine Flügel gebrochen wie mein Wille

Ich lausche meinem Innern, doch alles, was ich höre, ist nur Stille

Der Tag, an dem ich zu lieben begann, war der Tag, an dem ich starb

Es trifft hart, doch ich grab' mein Grab

Jetzt ist meine Tochter das Wichtigste in meinem Leben

Und ich muss fleh’n und vor Gericht geh’n um sie zu seh’n

Das Leben ist gerecht?

Ich glaub' es erst, wenn ich es seh'

Zu viele Schmerzen, die mich quälen, lassen mich erblinden, kann nichts mehr

seh’n

Muss meine Gefühle zügeln und im Zaum halten

Will ihnen ihren Lauf lassen, doch es killt, wenn ich nich' aufpasse

Meine Zeilen oberflächlich gegen die Tiefe meines Stiches

Ich trag' mit mir die Last seines Gewichtes

Wo das Licht ist, ist der Ort, den ich suche

Aber leider vergebens — also wirf mir nicht vor, wenn ich fluche

Was ich bin, wurde aus mir gemacht, es ist furchterregend

Ich bin nur eine Skulptur des Lebens

Auf der Suche nach dem Wahren und dem Reinen

Schließe ich meine Augen, denn ich werde geblendet vom Schein

Mein Pein könnte mein bester Freund sein, was schon hart ist

Aber er ist der Einzige, der immer da ist

Da ist und da war

Ich öffne meine Augen und beende den ersten Akt des Dramas

When it rains, it pours.

Don’t want no drama no more.

When it rains, it pours

When it rains, it pours.

Don’t want no drama no more.

When it rains, it pours

2. Strophe

Frei ist mein Name

Geboren als Gefangener, den Widerstand ich in mir trage

Schreibe Lieder der Klage um zu heilen

Befreie mein inneres Schreien

Um der Rage zu entweichen

Meine Träume, mein Haus, in dem ich weile

Realität der Alptraum, der mich peinigt

Trage die Bürde wie Atlas und schaff' das kaum

Dennoch beschreit' ich den Weg mit erhobenem Haupt

Mein Leader war Liebe, doch jetzt ist sie tot

Und ich bin ohne Führer hier zurückgeblieben — bring mich fort

Ein endloses Drama im x-ten Akt

Will ihm kontern, dem Schicksalsschlag

Worte lassen nach wie die Kraft um zu kämpfen

Bin nur noch nachts wach um zu denken

Meine Tage, dunkel und wirr

Ich versagte im Krieg und trage die Wunden in mir

Ich will gerade bleiben, aber finde nich' den Weg

Denn mein Leben ist ein Fragezeichen

Mein Tank schon lange auf Reserve, Verzweiflung in mir

Und ich frag' mich, wie lang' ich noch werde?

Es wird immer kleiner, das Licht, das in mir lodert

Ich zahle jeden Tag ein kleines Stück von meinem Tod ab

Mein Atem am Ende, mein Kopf in meinen Händen, mein letzter Blick nach oben,

bevor ich kenter'

When it rains, it pours.

Don’t want no drama no more.

When it rains, it pours

When it rains, it pours.

Don’t want no drama no more.

When it rains, it pours

When it rains, it pours.

Don’t want no drama no more.

When it rains, it pours

When it rains, it pours.

Don’t want no drama no more.

When it rains, it pours

Я стою один на горі, яка є моє життя

Велика купа осколків, говори від серця, біль у моїй душі

сидить

Мої крила зламані, як моя воля

Я слухаю всередині, але все, що я чую, це тиша

День, коли я почав любити, був днем, коли я помер

Сильно б’є, але я копаю могилу

Зараз моя донька – найважливіше в моєму житті

А я мушу благати і йти до суду, щоб побачитися з нею

Чи справедливе життя?

Я вірю тільки тоді, коли бачу

Занадто сильний біль, що мучить мене, змушує мене осліпнути, я більше нічого не можу вдіяти

побачити

Треба стримати свої емоції та стримати їх

Я хочу дозволити їм піти своїм шляхом, але це вбиває, якщо я не обережний

Мої лінії поверхневі на тлі глибини моєї гравюри

Я ношу з собою тягар його ваги

Там, де світло, це те місце, яке я шукаю

Але, на жаль, даремно — тож не звинувачуйте мене, коли я проклинаю

Те, що я є, зроблено з мене, це жах

Я просто скульптура життя

У пошуках істинного і чистого

Я закриваю очі, тому що я засліплений сяйвом

Мій біль може бути моїм найкращим другом, а це важко

Але він єдиний, хто завжди поруч

Є і було

Я відкриваю очі й закінчую першу дію драми

Коли йде дощ, то ллє.

Не хочу більше драми.

Коли йде дощ, то ллє

Коли йде дощ, то ллє.

Не хочу більше драми.

Коли йде дощ, то ллє

2-а строфа

Моє ім'я вільне

Народжений в’язнем, опір я ношу в собі

Напишіть пісні жалю, щоб зцілити

Звільни мій внутрішній крик

Щоб уникнути гніву

Мої мрії, мій дім, де я живу

реальність кошмар, який мене мучить

Носіть тягар, як Атлас, і ледве впорається

Проте я йду стежкою з високо піднятою головою

Моїм лідером була любов, але тепер вона мертва

А я залишився тут без провідника — заберіть мене

Нескінченна драма в десятій дії

Хоче протистояти йому, удар долі

Слова зношуються, як сила боротися

Я прокидаюся тільки вночі, щоб подумати

Мої дні, темні й заплутані

Я зазнав невдачі на війні, і я ношу рани в собі

Я хочу залишатися прямо, але не можу знайти дорогу

Бо моє життя — це знак питання

Мій танк давно в запасі, в мені відчай

І мені цікаво, як довго я буду?

Його стає все менше і менше, світло, що палає всередині мене

Я щодня відплачую маленьку частину своєї смерті

Моє дихання в кінці, моя голова в моїх руках, мій останній погляд вгору

перед тим, як я перекинуся

Коли йде дощ, то ллє.

Не хочу більше драми.

Коли йде дощ, то ллє

Коли йде дощ, то ллє.

Не хочу більше драми.

Коли йде дощ, то ллє

Коли йде дощ, то ллє.

Не хочу більше драми.

Коли йде дощ, то ллє

Коли йде дощ, то ллє.

Не хочу більше драми.

Коли йде дощ, то ллє