La claque - Axelle Red

Quoi qui arrive, ce soir ou bien demain

Je fais ma valise, je prends le premier train

Même s’il faut que je dérive, je retrouverai le chemin, enfin.

Même si tu crois que j’m’esquive

Moi, je pense que j’ai toujours un destin.

Même si tu pense que je ne pourrai pas vivre

Si loin de tes yeux et tes mains, tes mains

Comment ai-je pu me laisser aller à tes côtés, à tes côtés?

Mais c’est fini et bien fini, je serai plus jamais ta petite fille.

Mais c’est fini et bien fini, plus de coups

Plus de claques dans les mains.

Na nanana na nanana…

La fête peut bien continuer, je ne serai plus là pour la regarder.

La fête peut bien continuer, je ne serai plus là pour te contempler.

Comment j’ai pu tout encaisser, toutes ces années, ces années?

Mais c’est fini et bien fini, je serai plus jamais ta petite fille.

Mais c’est fini et bien fini, plus de coups

Plus de claques dans les mains.

Je me suis noyée dans ton sourire, je me suis coulée dans tant de larmes

J’ai meme pris peur de tes rires qui tombaient comme parfois l’orage

L’orage

Comment avons-nous fait pour tomber si bas?

Comment ai-je pu me relever?

Comment ai-je pu tout endurer?

Tous ces coups tout à coups, mais j’ai toute la vie devant moi.

Na nanana na nanana…

Що б не сталося, сьогодні ввечері чи завтра

Пакую валізи, їду першим потягом

Навіть якщо мені доведеться дрейфувати, я нарешті знайду дорогу назад.

Навіть якщо ти думаєш, що я вислизаю

Я думаю, що у мене ще є доля.

Навіть якщо ти думаєш, що я не міг би жити

Так далеко від ваших очей і ваших рук, ваших рук

Як я міг дозволити собі бути поруч із тобою, поруч?

Але це знову і знову, я більше ніколи не буду твоєю маленькою дівчинкою.

Але це знову і знову, більше ніяких ударів

Більше не треба плескати руками.

Нанана нанана…

Вечірка цілком може тривати, мене більше не буде дивитися.

Вечірка може тривати, я більше не буду дивитися на вас.

Як я все це сприйняла всі ці роки, ці роки?

Але це знову і знову, я більше ніколи не буду твоєю маленькою дівчинкою.

Але це знову і знову, більше ніяких ударів

Більше не треба плескати руками.

Я потонув у твоїй посмішці, я тонув у багатьох сльозах

Я навіть злякався твого сміху, що впав, як часом гроза

Буря

Як ми опустилися так низько?

Як я встав?

Як я міг це все витримати?

Всі ці удари раптово, але в мене все життя попереду.

Нанана нанана…