Night - Attalus

We’re building castles in a cave we call reason

Writing darkness on the walls to try and block the Sun

Pebbles, twigs and straw — day by day we bring them

Darkened by our pride we can’t see what we’ve become

But shadows of Providence dance on our walls of confidence

Can we not hear the words they tell?

(These walls are imprisoning,

why aren’t we listening?)

We fight as humanists;

we close our eyes and raise our fists

But if this is enlightenment, why is it dark as hell?

We’re putting God into a box we call out-dated

Throwing faith away because we say it makes us blind

«Religion is a crutch — a drug to ease the jaded»

So we claim that «God is dead» and then proclaim ourselves divine

We’re hiding

We’re hiding

We’re hiding from the dawn.

(All is vanity, all is vanity, oh dear humanity,

where is our sanity?)

But we’re dying

We’re dying

We’re dying for God to turn the lights on.

(All is vanity, all is vanity,

oh dear humanity, where is your sanity?)

Ми будуємо замки в печері, яку називаємо розумом

Писати темряву на стінах, щоб спробувати заблокувати сонце

Камінчики, гілочки та солома — день у день ми їх привозимо

Затьмарені нашою гордістю ми не бачимо, ким ми стали

Але тіні Провидіння танцюють на наших стінах впевненості

Чи можемо ми не чути слів, які вони говорять?

(Ці стіни ув'язнення,

чому ми не слухаємо?)

Ми воюємо як гуманісти;

ми закриваємо очі й піднімаємо кулаки

Але якщо це просвітлення, то чому це темно, як пекло?

Ми вкладаємо Бога в коробку, яку називаємо застарілою

Відкидати віру, бо ми скажемо, що вона робить нас сліпими

«Релігія — це милиця — наркотик, щоб послабити виснажених»

Тому ми стверджуємо, що «Бог помер», а потім проголошуємо себе божественними

Ми ховаємося

Ми ховаємося

Ми ховаємося від світанку.

(Все — марнославство, все — марнославство, о, любе людство,

де наш розсудливість?)

Але ми вмираємо

ми вмираємо

Ми вмираємо, щоб Бог увімкнув світло.

(Все марнославство, все марнота,

о, любе людство, де ж твій розум?)