Vidala del Silencio - Atahualpa Yupanqui

Cierta vez en la mañana de un país de montañas

Azules, miraba yo esas nubes pequeñas, que suelen

Quedar como prendidas de las piedras en la mitad

Del cerro.

El aire, ausente.

Mas arriba, un cielo azul

Abajo, la tierra dura, y cálida

Alguien me dijo unas raras palabras refiriéndose

A esas nubecitas blancas, quizá lejanas ya, que

Embellecían el paisaje…

Eso, que usted está mirando, no son nubes, amigo

Yo creo que son vidalas olvidadas, esperando que

Alguien comprenda su silencio, entienda su palabra

Intuya su canción

Poco tiempo después de ese momento que no se puede

Traducir cabalmente, porque está más allá de nuestro

Entendimiento, nació la vidala del silencio

Колись вранці в країні гір

Блакитний, я дивився на ті маленькі хмаринки, які зазвичай

Залишайтеся, наче зачеплені камінням посередині

Пагорб.

Повітря, відсутнє.

Вгорі блакитне небо

Внизу земля тверда й тепла

Хтось сказав мені якісь дивні слова, маючи на увазі

До тих маленьких білих хмаринок, можливо, тепер далеких, це

Вони прикрасили пейзаж…

Те, на що ти дивишся, не хмари, друже

Думаю, вони забуті відалас, чекають

Хтось зрозуміє його мовчання, зрозуміє його слово

Вгадай свою пісню

Через деякий час після цього моменту цього бути не може

Перекладіть повністю, бо це поза нашим

Розуміючи, народилося життя мовчання