Kara Gözüm - Aspova

Hiçbir şeyden korkmam

Kendimden korktuğum kadar

Bin bir türden insan

Hep çöpe attım sormadan

Dün birden geçmez

Yarınım adam seçmez hiç

Kahpeler kahpedir uğraşma hissedemez, piç

Yıkılmaz sandım, bütün duvarlarım hasarlı artık

Dokunmasaydın şakaklarımdan akmazdı yıllardır

Sandım ki tüm yollar aynı, mevsimler hep aynı

Hayır, hayır, bu en sıcak Kasım ayı

Sanki Temmuz’daydık tenin kezzap gibi yaktı

Saydım, saydım, ne kadar sürecek gün saydım

Kara gözüm, kara bahtım

Yaralandım çok kez ahdın var

Karalandım, yara bandım

Kendim kalktım hep

Sana sözüm, iki gözüm

Önüm aksın, ladesim aklımda

Yaradandır, acı çektim yine kalktım bak

Ne ince bitlere bel bağladım ki göremedim yüksek meblağları

Başkası sarmayı bilmiyordu yaramı, «Geçer.»

dedi ama ben dağladım

Arasında kalmışım binaların bi' gecekondu gibi ama hep sağlamım

Yıkılmayan bi' duvarlarım kaldı, aştım artık yüksek dağları

«Hırsım bana çok şey sağladı.»

derken kaybettim o insanları

Takılmadan konuşan bi' adamım ama bu kez unuttum tüm lisanları

Sustum, sustum, «Yetti artık.»

dedim, ağzımı açıp risk almadım

Beni saf belledi zahar, or’da dur biraz

Şükür kimseye hapis kalmadım

Fuck man, «Bi' gün ispatlarım», dedim, «takma bu kadar boş insanları.»

Sıktım sabır taşından su çıktı çünkü patlarsam pis patlarım

«Sen bi' sikime iz bırakmadın Aspo çünkü müziğinde his kalmadı.»

dediler

Yuttum sanma o pis lafları

Ben oluca’m bokunuzu tek tek yediren

Kara gözüm, kara bahtım

Yaralandım çok kez ahdın var

Karalandım, yara bandım

Kendim kalktım hep

Sana sözüm, iki gözüm

Önüm aksın, ladesim aklımda

Yaradandır, acı çektim yine kalktım bak

(Kara gözüm, kara bahtım

Yaralandım çok kez ahdın var

Karalandım, yara bandım

Kendim kalktım hep

Sana sözüm, iki gözüm

Önüm aksın, ladesim aklımda

Yaradandır, acı çektim yine kalktım bak)

Я нічого не боюся

Наскільки я сам себе боюся

тисяча і один вид людей

Я завжди його викидав, не питаючи

Вчорашній день не зникне

Моє завтра ніколи не вибирає чоловіка

Суки не відчувають ніяких зусиль, сволоч

Я думав, що це непорушно, тепер усі мої стіни пошкоджені

Якби ти її не торкався, вона б роками не текла з моїх скронь

Я думав, що всі дороги однакові, пори року завжди однакові

Ні-ні, це найспекотніший листопад

Наче ми були в липні, твоя шкіра горіла, як екстаз

Я рахував, я рахував, я рахував, скільки часу це займе

Моє чорне око, моє нещастя

Мене дуже багато разів поранили

Мене написали, мій пластир

Я завжди вставав сам

Моє слово тобі, мої два очі

Дозвольте мені піти вперед, моє бажання в моїх думках

Це творець, я потерпів, я знову встав дивлюся

Як я покладався на тонкі шматочки, які я не бачив великих сум?

Більше ніхто не знав, як мені перев’язати рану, «Пройде».

— сказав він, але я розлучився

Я застряг між твоїми будівлями, як нетрі, але я завжди твердий

У мене є незламна стіна, тепер я подолав високі гори.

«Мої амбіції дали мені так багато».

потім я втратив тих людей

Я людина, яка говорить, не застрягаючи, але цього разу я забула всі мови

Я мовчав, мовчав: «Досить».

Я сказав, що я не відкривав рота і ризикував

Захар пам’ятає мене чистим, побудь там на деякий час

Слава богу, я ні з ким не застряг

До біса, я колись це доведу, — сказав я, — не хвилюйся за таких марнославних людей.

Я стиснув камінь терпіння, бо якщо вибухну, то сильно вибухну.

«Ти не залишив шраму на моєму члені, Аспо, бо твоя музика не має відчуття».

вони сказали

Не думай, що я проковтнув ці брудні слова

Я буду тим, хто з'їсть ваше лайно одне за іншим

Моє чорне око, моє нещастя

Мене дуже багато разів поранили

Мене написали, мій пластир

Я завжди вставав сам

Моє слово тобі, мої два очі

Дозвольте мені піти вперед, моє бажання в моїх думках

Це творець, я потерпів, я знову встав дивлюся

(Моє чорне око, моє нещастя

Мене дуже багато разів поранили

Мене написали, мій пластир

Я завжди вставав сам

Моє слово тобі, мої два очі

Дозвольте мені піти вперед, моє бажання в моїх думках

Це творець, я страждав, я знову встав, дивіться)