Воробьи - Артём Татищевский

Райончики, квартальчики, девочки, мальчики,

Макаров, бабочка, слон, кепочка.

Старшие, малые, бутылочка,

Палево, 228 на*комания.

Ай да бабы тут, ай да девицы,

Не то что там Леди, Максим.

Стелится тропинка к неизведанному.

Бред какой то, ты пето забейте спа*сом,

Как будет угодно.

Х*чи торгуют оружием, русские тоже,

Шпана гоняет лохов, побивает крошки.

Психи в клинике режут себе вены.

Типсы в тачках парятся по весу.

Собаки голодны, дома холодно,

В пределах города живут гордые,

Столбы электростанции, а их колотят,

Пушистых воробьев на проводе.

Припев:

Измена давит глазки, а я кумарю,

Людей не понимаю, а мозги плавлю.

Наверно это в кайф быть закрытым,

И видеть воробьев на проводе.

Измена давит глазки, есть что пыхнуть?

Людей не понимаю, а мозги плавлю.

Наверно это в кайф быть закрытым,

И видеть воробьев на проводе.

Падают люди с высотки, думают лунатики,

Промзоны не греют душонку,

Рабочие маются дурью, воры, замочки клацают,

В доме Ивана Иваныча, сто ваша дача.

Отп*здили банты, вычислили подростков.

Организовано сработали, тихо и просто.

Птицы стаями на запретке, в клетке,

Мы куклы, марионетка.

Едим суррогат, пьем водку, запиваем соком,

Живем как на иголках, девушек называем телками,

Взрываем жесткие бомбы, живем в катакомбах.

А на кармане хука.

Вороны на заводах строят хаты, ой гнезда.

Становимся взрослыми, и тут грозы, а я в грозный,

У меня хриплый голос, вроде,

И на подходе, воробьи на проводе.

Припев:

Измена давит глазки, а я кумарю,

Людей не понимаю, а мозги плавлю.

Наверно это в кайф быть закрытым,

И видеть воробьев на проводе.

Измена давит глазки, есть что пыхнуть?

Людей не понимаю, а мозги плавлю.

Наверно это в кайф быть закрытым,

И видеть воробьев на проводе.

Райончики, квартальчики, дівчатка, хлопчики,

Макарів, метелик, слон, кепочка.

Старші, малі, пляшечка,

Палево, 228 на * команія.

Ай да баби тут, ай да дівчинки,

Що там Леді, Максиме.

Стелиться стежка до незвіданого.

Маячня якась, ти пето забіть спа*сом,

Як завгодно.

Х*чи торгують зброєю, росіяни теж,

Шпана ганяє лохів, побиває крихти.

Психи в клініці ріжуть собі вени.

Типси в тачках паряться за вагою.

Собаки голодні, вдома холодно,

У межах міста живуть горді,

Стовпи електростанції, а їх бивають,

Пухнастих горобців на дроті.

Приспів:

Зрада тисне очі, а я кумарю,

Людей не розумію, а мозку плавлю.

Напевно це в кайф бути закритим,

І бачити горобців на проводі.

Зрада тисне очі, є що пихнути?

Людей не розумію, а мозку плавлю.

Напевно це в кайф бути закритим,

І бачити горобців на проводі.

Падають люди з висотки, думають лунатики,

Промзони не гріють душонку,

Робітники мають дурню, злодії, замочки клацають,

У будинку Івана Івановича, сто ваша дача.

Відповіли банти, вирахували підлітків.

Організовано спрацювали, тихо і просто.

Птахи зграями на забороні, у клітці,

Ми ляльки, маріонетка.

Їмо сурогат, п'ємо горілку, запиваємо соком,

Живемо як на голках, дівчат називаємо телицями,

Висаджуємо жорсткі бомби, живемо в катакомбах.

А на кишені хука.

Ворони на заводах будують хати, ой гнізда.

Стаємо дорослими, і тут грози, а я в грізний,

У мене хрипкий голос, начебто,

І на підході, горобці на проводі.

Приспів:

Зрада тисне очі, а я кумарю,

Людей не розумію, а мозку плавлю.

Напевно це в кайф бути закритим,

І бачити горобців на проводі.

Зрада тисне очі, є що пихнути?

Людей не розумію, а мозку плавлю.

Напевно це в кайф бути закритим,

І бачити горобців на проводі.