Лирика закрытых глаз - ChipaChip, Артём Татищевский

Меня, наверно, кто-то сглазил.

Давно?

Не очень?

А может всё это загоны?

Да не, это точно!

Я стал какой-то нервный, черствый.

Послал нах*й музу,

И кучу людей тех, что обратно уже не вернутся.

Ну почему всё так?

Всё быть должно по-другому,

Кончился стаф, а без него я себя тут не помню.

В городе светит солнце, лето там, отдых, жара.

В голове куча шарад.

Апатия будет сжирать мой мозг,

Как я доширак, купленный на последний трицон.

Парни с пи*датой бицой, я тут с унылым лицом.

Встречаю утрицо за дотой, а не в универе.

Был подлецом и так много врал, а ведь кто-то мне верил.

Не зарабатывал на мерен, куражил по полной,

Кто заработал — катался на нём, а я лишь по полу.

В мечтах, чтоб отпустила с клятвами, что я всё брошу,

Стану хорошим, но обещания остались все в прошлом.

Ну как ты не морочила тогда всё это ведь,

Было покурить, не было ссылок на сглаз псевдоведьм,

А тут нету стафа и творчество превратилось в маразм.

Страшно прикинуть, если причина только лишь в нём,

В нём и желании жить одним днём, … вишневым.

А вне сезон ты языком только достанешь нёбо,

Ну не то бишь чего ты быстро вдруг станешь амёбой.

Я бы вам всем всё рассказал,

Но вы сами всё поймете по глазам моим.

Не говори мне, что я стал другим,

И что мне не к лицу эти круги.

Я бы вам всем всё рассказал,

Но вы сами всё поймете по глазам моим.

Не говори мне, что я стал другим,

Просто я про*бал всё, что тут было дорогим.

Мене, мабуть, хтось наврочив.

Давно?

Не дуже?

А може все це загони?

Так, це точно!

Я став якийсь нервовий, черствий.

Послав нах*й музу,

І купу людей тих, що назад вже не повернуться.

Ну чому все так?

Все має бути по-іншому,

Скінчився стаф, а без нього я себе тут не пам'ятаю.

У місті світить сонце, літо там, відпочинок, спека.

У голові купа шарад.

Апатія зжиратиме мій мозок,

Як я доширак, куплений на останній трицон.

Хлопці з підатою бицою, я тут з похмурим обличчям.

Зустрічаю утрицю за дотою, а не в універі.

Був негідником і так багато брехав, а хтось мені вірив.

Не заробляв на мірний, куражив по повній,

Хто заробив — катався на ньому, а я лише по підлозі.

У мріях, щоб відпустила з клятвами, що я все кину,

Стану хорошим, але обіцянки залишилися всі минулим.

Ну як ти не морочила тоді все це,

Було покурити, не було посилань на пристріт псевдовідом,

А тут немає стафу і творчість перетворилося на маразм.

Страшно прикинути, якщо причина тільки в ньому,

У ньому і бажанні жити одним днем, ... вишневим.

А поза сезоном ти тільки дістанеш небо,

Ну не то пак чого ти швидко раптом станеш амебою.

Я би вам усім усе розповів,

Але ви самі все зрозумієте по очах моїх.

Не кажи мені, що я став іншим,

І що мені не до обличчя ці кола.

Я би вам усім усе розповів,

Але ви самі все зрозумієте по очах моїх.

Не кажи мені, що я став іншим,

Просто я пробив все, що тут було дорогим.