Весной - Артём Татищевский

Во имя оттепели.

Арсений Трошин продакшн.

Yeah!

растают чувства, умрут надежды, беспечные скинут одежды.

Забудется боль, сгинут невежды в ноль часов.

Снег сойдет, выглянет солнце.

Потушим свет на квартирах, время как песок, время — паутина.

Любовь дает росток, годы падают каплями с неба на мои плечи.

Март.

Вечер.

И кому теперь адресовать весточки, —

Те, что я писал куда-то в пустоту.

Видимо, мы познали суть.

Но не ту дорогу выбрали в спешке,

Мы те же пешки на доске среди черных и белых полосок жизненных.

Хватит врать, в отражении в зеркале вижу мр*зь.

Я ведь та же тв*рь, ненавидя падаю, встаю, иду от выхода до тупика.

А вы с улыбками на лицах рвете шмотки, ведетесь на дешевый кайф.

И весь этот бомонд ваш я в рот **ал, без альтернатив.

Ты хотел где пресс, лови, мой город.

Этот ход пох**, тут даже в рэпе х** знает кто ты и с кем.

Когда из-за сраных бабок распадается группа,

Где дорожишь одним на миллион среди тех пацанов,

Кто угорая в глазах, тупо п**дит за спиной моей.

И как-то все вроде меняется, и мы о разном все, сами по себе.

Пройдусь по знакомым улицам, где когда-то щеголял студентом.

По движухам на голяках, сшибая впрах.

Настоящее крах, this is my life f*cking rap.

И в тебя не поверят, хотят, чтобы ты стелился, но х** там.

Звери хотели войны, теперь друзья — это враги.

И все эти песни — всего лишь деньги.

Потом растает лед, обиды уйдут,

И поле боя обрастет травой и цветами.

Каждый найдет свою дорогу до дома,

Каждый чужой будет согрет и фальшиво обласкан теплой весной.

Вас предали, нас выветрили.

Правду не решить войной, мы совсем одни здесь.

А ты с кем?

Обстоятельства бьют сходу.

./././tatischeskij-artem-vesnoi.html

Вас предали, нас выветрили.

Правду не решить войной, мы совсем одни здесь.

А ты с кем?

Обстоятельства бьют сходу.

Вас предали, нас выветрили.

Правду не решить войной, мы совсем одни здесь.

А ты с кем?

Обстоятельства бьют сходу.

Вас предали, нас выветрили.

Правду не решить войной, мы совсем одни здесь.

А ты с кем?

Обстоятельства бьют сходу.

В ім'я відлиги.

Арсен Трошин продакшн.

Yeah!

розтануть почуття, помруть надії, безтурботні скинуть одяг.

Забудеться біль, згинуть невігласи в нуль годин.

Сніг зійде, визирне сонце.

Погасимо світло на квартирах, час як пісок, час павутиння.

Любов дає паросток, роки падають краплями з неба на мої плечі.

Березень.

Вечір.

І кому тепер адресувати звістки, —

Ті, що я писав кудись у порожнечу.

Мабуть, ми пізнали суть.

Але не ту дорогу вибрали в поспіху,

Ми те ж пішаки на дошці серед чорних і білих смужок життєвих.

Досить брехати, у відображенні в дзеркалі бачу мр*зь.

Я ж бо, ненавидячи падаю, встаю, йду від виходу до тупика.

А ви з посмішками на обличчях рвете шмотки, ведетеся на дешевий кайф.

І весь цей бомонд ваш я повернув, без альтернатив.

Ти хотів де прес, лови, моє місто.

Цей хід пох**, тут навіть у репі х** знає хто ти і з ким.

Коли через сраних бабок розпадається група,

Де дорожиш одним на мільйон серед тих пацанів,

Хто чадить у очах, тупо пдить за спиною моєю.

І якось усе ніби змінюється, і ми про різне все, самі по собі.

Пройдусь ¦знайомими вулицями, де колись хизувався студентом.

По рухах на голяках, збиваючи впрах.

Справжнє крах, this is my life f*cking rap.

І в тебе не повірять, хочуть, щоб ти стелився, але х** там.

Звірі хотіли війни, тепер друзі — це вороги.

І всі ці пісні — лише гроші.

Потім розтане крига, образи підуть,

І поле бою обросте травою і квітами.

Кожен знайде свою дорогу додому,

Кожен чужий буде зігрітий і фальшиво обласканий теплою весною.

Вас зрадили, нас вивітрили.

Правду не вирішити війною, ми зовсім одні тут.

А ти з ким?

Обставини б'ють відразу.

./././tatischeskij-artem-vesnoi.html

Вас зрадили, нас вивітрили.

Правду не вирішити війною, ми зовсім одні тут.

А ти з ким?

Обставини б'ють відразу.

Вас зрадили, нас вивітрили.

Правду не вирішити війною, ми зовсім одні тут.

А ти з ким?

Обставини б'ють відразу.

Вас зрадили, нас вивітрили.

Правду не вирішити війною, ми зовсім одні тут.

А ти з ким?

Обставини б'ють відразу.