Поверх сэмплов - Артём Татищевский

Камыш над болотом, холодный ветер колышет полынь.

Бит чётко заходит под текст, приветы на местность.

Из Тимашевских карьеров голос в микрофон *уярю.

В андеграунде, как бы не пел, поверх семплов виниловый треск.

Глаз моих блеск, я тут вырос глянец всасывает.

На пятьдесят три километра пешком маршрут не указан.

Ищу, вкушая вдохновение корки.

Отличаюсь тем,

Что не един рэпом;

и не считаю, что дело в бейсболке.

Не в твоих супер широких штанах, не в бабках,

А в твоем отношении к делу, музыке, тексту.

Остальное — подальше, не люблю форшмаков и купленных MC,

Но хорош, не о них расклады.

Поник, как говорят приуныл.

Стареет бабушка.

Меньше скитов,

Дедуле почти восемьдесят запись включаю,

Дабы на память оставить их голоса,

Услышишь в конце, читаю обо всем всегда я вкратце.

Мусолил о любви одно время — придурочный я,

И остался конченым для ряда особ.

Все это мало цепляет.

Меня пугает только то, что не дай бог пропадет повод

Написать о чем-то, что меня волнует, понимаешь?

Припев:

Я живу этим делом!

Привязан намертво к родным местам!

Новым открытиям рад.

Настоящему — не всегда.

Все эти: войны, убийства, погони за большими суммами,

И прочее — меня закрывают на тысячу замков,

От мало знакомых и не знакомых вовсе даже.

Когда лето почему-то всегда я жду осень.

Чаще пытаюсь побороть пессимизм, результаты имеются!

Я не хочу падать вниз, я за*бался вылазить оттуда,

Выход один — пересилить, оставить приблуду.

Кончились дни, когда сплоченность присутствовала,

По разным местам пораскинула.

Одним — напутствия, другие — себе на уме, как я;

типа тихо сижу.

Семейная жизнь рассыпается как-то не слажено,

Все катится к черту.

Забыл причину всех этих скандалов.

Все как у всех.

Такое время настало.

Мне не вернуть назад его.

У меня тупо циклоп и куча мелких грехов,

Долгов и прочей х*йни, от оков освобожден давно,

Но до сих пор невдомек, как безучастным остаться,

Когда сей искус вдоль и поперек?!

Который манит на дурные поступки;

Но ты же видишь, где есть люди, а где подлые суки.

Им по кайфу зачитать про то, что мне интересно,

Поверх отменных сэмплов на битовках, ты понимаешь?

Припев:

Я живу этим делом!

Привязан намертво к родным местам!

Новым открытиям рад.

Настоящему — не всегда.

Все эти: войны, убийства, погони за большими суммами,

И прочее — меня закрывают на тысячу замков,

От мало знакомых и не знакомых вовсе даже.

Когда лето почему-то всегда я жду осень.

Чаще пытаюсь побороть пессимизм, результаты имеются!

Очерет над болотом, холодний вітер хитає полин.

Біт чітко заходить під текст, привіти на місцевість.

З Тимашевських кар'єрів голос у мікрофон *уярю.

В андеграунді, як би не співав, поверх семплів вініловий тріск.

Око моїх блиск, я тут виріс глянець всмоктує.

На п'ятдесят три кілометри пішки маршрут не вказано.

Шукаю, смакуючи натхнення кірки.

Відрізняюся тим,

Що не єдиний репом;

і не вважаю, що справа в бейсболці.

Не в твоїх супер широких штанях, не в бабках,

А в твоєму відношенні до справи, музики, тексту.

Решта - подалі, не люблю форшмаків і куплених MC,

Але гарний, не про них розклади.

Поник, як кажуть, зажурився.

Старіє бабуся.

Менше скитів,

Дедулі майже вісімдесят запис включаю,

Щоб на пам'ять залишити їх голоси,

Почуєш в кінці, читаю про все завжди я коротко.

Мусолив про кохання один час — дурний я,

І залишився закінченим для ряду осіб.

Все це мало чіпляє.

Мене лякає тільки те, що не дай бог пропаде привід

Написати про щось, що мене хвилює, розумієш?

Приспів:

Я живу цією справою!

Прив'язаний намертво до рідних місць!

Новим відкриттям радий.

Справжньому - не завжди.

Всі ці: війни, вбивства, погоні за великими сумами,

І інше — мене закривають на тисячу замків,

Від мало знайомих і не знайомих зовсім навіть.

Коли літо чомусь завжди я чекаю осінь.

Найчастіше намагаюся подолати песимізм, результати є!

Я не хочу падати вниз, я за*бався вилазити звідти,

Вихід один - пересилити, залишити приблуду.

Скінчилися дні, коли згуртованість була присутня,

По різних місцях розкинула.

Одним - напутності, інші - собі на розумі, як я;

типу тихо сиджу.

Сімейне життя розсипається якось не злагоджено,

Все котиться до чорта.

Забув причину всіх цих скандалів.

Все як у всіх.

Такий час настав.

Мені не повернути його назад.

У мене тупо циклоп і купа дрібних гріхів,

Боргів та інших х*йні, відоків звільнений давно,

Але досі невтямки, як байдужим залишитися,

Коли цей майстер вздовж і поперек?!

Який манить на погані вчинки;

Але ти бачиш, де є люди, а де підлі суки.

Їм за кайфом зачитати про те, що мені цікаво,

Поверх відмінних семплів на битівках, ти розумієш?

Приспів:

Я живу цією справою!

Прив'язаний намертво до рідних місць!

Новим відкриттям радий.

Справжньому - не завжди.

Всі ці: війни, вбивства, погоні за великими сумами,

І інше — мене закривають на тисячу замків,

Від мало знайомих і не знайомих зовсім навіть.

Коли літо чомусь завжди я чекаю осінь.

Найчастіше намагаюся подолати песимізм, результати є!