Мелодия города - Артём Татищевский

Мой город таит по утру, когда восходит Солнце.

Еле слышно, как мокрый снег бьет

в оконцы.

Подъезды обретают облики наркопритонов.

Козыри о вчерашних разговорах

Убитый в мясо с одной встрече на замут кантовалась братва, поздно, вечером.

Так сложно понять материю, что состоит из серых высоток напичканных болью и

горем.

Машины пролетают со свистом, вены, выстрелы и ты уже не стал близким.

Покойся с миром.

Тебя уже не ждет мама, время залечит раны.

Квартал тебя схавал, отпустив

слишком рано.

Меньше осталось людей, вижу больше, новостройки стоящие вблизи моего дома.

И лишь завтрашней день покажется таким же, как сегодня — обычным,

немного одиноким.

Йо.

Припев:

Я хочу, чтобы этот город стал чуть ярче.

Чтобы брат был всегда рядом, не иначе.

Чтобы люди научились любить по настоящему.

И чтобы завтрашний день был лучшим в твоей жизни.

Запах заводов, привычный облик окраины, расстворяется в дыму, как и люди,

./././tatischeskij-artem-melodiya-goroda.html

С которыми, вроде, по жизни хотел шагать в ногу по дороге, что ведет вверх.

Но мы пали вниз.

Улицы забитых толпами.

Каждый час меньше остается правды,

меньше остается нас.

Холодные бульвары хранят в себе тайны этого города, с проулками и подворотнями.

Не знаю точно, что ищу и что найду в дальнейшем, как говорится: «Победит сильнейший!».

Да.

Бог создал Земля за семь дней, но увы, за семь минут мы убили то,

что было дорогим.

Я чую запах весны и слышу пение птиц, как будто чудный сон, но вены колит шприц.

Дом становится чужим, в никуда бежим.

Позже потухаем.

И молчим.

Припев:

Я хочу, чтобы этот город стал чуть ярче.

Чтобы брат был всегда рядом, не иначе.

Чтобы люди научились любить по настоящему.

И чтобы завтрашний день был лучшим в твоей жизни.

Моє місто таїть ранком, коли сходить Сонце.

Ледве чутно, як мокрий сніг б'є

у віконці.

Під'їзди набувають вигляду наркопритонів.

Козирі про вчорашні розмови

Вбита в м'ясо з однієї зустрічі назамет кантувалася братва, пізно, увечері.

Так складно зрозуміти матерію, що складається з сірих висоток напханих болем і

горем.

Машини пролітають зі свистом, вени, постріли і ти вже не став близьким.

Спочивай з миром.

Тебе вже не чекає мама, час залікує рани.

Квартал тебе сховав, відпустивши

занадто рано.

Менше залишилося людей, бачу більше, новобудови, що стоять поблизу мого будинку.

І лиш завтрашній день здасться таким ж, як сьогодні — звичайним,

трохи самотнім.

Йо.

Приспів:

Я хочу, щоб це місто стало трохи яскравішим.

Щоб брат був завжди поруч, не інакше.

Щоб люди навчилися любити по справжньому.

І щоб завтрашній день був найкращим у твоєму житті.

Запах заводів, звичний вигляд околиці, розчиняється в диму, як і люди,

./././tatischeskij-artem-melodiya-goroda.html

З якими, начебто, по житті хотів крокувати в ногу по дорозі, що веде вгору.

Але ми пали вниз.

Вулиці забитих натовпом.

Щогодини менше залишається правди,

менше лишається нас.

Холодні бульвари зберігають у собі таємниці цього міста, з провулками і підворіттями.

Не знаю точно, що шукаю і що знайду в подальшому, як кажуть: «Переможе найсильніший!».

Так.

Бог створив Земля за сім днів, але на жаль, за сім хвилин ми вбили те,

що було дорогим.

Я чую запах весни і чую спів птахів, наче дивний сон, але він коліт шприц.

Будинок стає чужим, у нікуди біжимо.

Пізніше згасаємо.

І мовчимо.

Приспів:

Я хочу, щоб це місто стало трохи яскравішим.

Щоб брат був завжди поруч, не інакше.

Щоб люди навчилися любити по справжньому.

І щоб завтрашній день був найкращим у твоєму житті.