Медленный - Артём Татищевский

Мне бы в прошлое не убежать, не потерять настоящее по-своему жгучее

Стараюсь сохранить свои нервы впоряде, запрягаясь в депрес от случая к случаю.

И автобус последний не пропустить бы, я в обьятиях той, что готова покинуть…

Так часто мне не хватает терпенья, на самом-то деле как есть всё прикинуть.

А днем лишь сбивая героином печальную, на миг успокоюсь, забившись в углу

Я сдохну молодым, быть может случайно, подсев на «Я счастлив», а затем на иглу.

И времени мало, чтоб просто понять, оставить в покое и дать ей вздохнуть

Я не то, что ты видишь, моя дорогая, дам жизни тебе, обрывая свой путь…

Последним звонком на твой чёрный мобильный, на третьей минуте разговора сольюсь

Закроюсь от всех и даже не вскроюсь, а значит я жив и пока остаюсь.

яд…

Мені би в минуле не втекти, не втратити справжнє по-своєму пекуче

Намагаюся зберегти свої нерви в порядку, запрягаючись у депрес від випадку до випадку.

І автобус останній не пропустити би, я в обіймах тієї, що готова покинути...

Так часто мені бракує терпіння, насправді як є все прикинути.

А вдень лише збиваючи героїном сумну, на мить заспокоюся, забившись у кутку

Я здохну молодим, можливо випадково, підсів на «Я щасливий», а потім на голку.

І часу мало, щоб просто зрозуміти, залишити в спокої і дати їй зітхнути

Я не те, що ти бачиш, моя люба, дам життя тобі, обриваючи свій шлях.

Останнім дзвінком на твій чорний мобільний, на третій хвилині розмови зіллюся

Закриюся від всіх і навіть не вскроюсь, а значить я живий і поки залишаюся.

отрута…