Лирикой - Артём Татищевский

Первый куплет:

Она нашла в объятиях безнадеги после пятнадцати верст,

Меня, ловившего остатки не рушимых грез,

В холодном округе с окраины нового города.

Я проникался атмосферой кварталов расколотых,

Мы жили бедно, но с любовью от отца и матери,

Что берегли меня и братика от неприятностей,

В итоге стали кем — то родителям спасибо.

За то, что подарили жизнь, тратя свои силы.

Когда — то каждого манили быта трясины,

И если б не писал об этом, сильно депрессивном.

Через года наверняка не забивал бы голову,

Все ощущал бы отдаленно, как-то по-другому,

Он же ???1 любимой работой, но без чувств робота,

Проще относился к трудностям и прочим хлопотам,

И если взять и отнять, может бросить, я умру,

Ведь лирика мой воздух.

Припев:

Моя старшая сестра,

Одинокая луна,

И богатство для души,

Пусть снаружи нищета.

Солнцем озаряешь ты,

Запыляешь от людей,

Убиваешь каждый день.

Для меня ты божий дар,

Из привычной ураган.

Сердце ранено, пожар

Ведь любовь это война.

От которой не бегут,

Я на веки твой Ра, вечный друг и враг.

С тобой всегда, за тобой в любые края.

С тобой всегда, за тобой в любые края.

Второй куплет:

Она предпочитает оставаться в тени,

В моей душе победа, предоставив место ценному,

В мозгу и в жилах первая, сдавив зачем-то подоплеку,

Раскинула всех по разные стороны.

Ритмы ворона, едят амбиции.

Я помню то как мы живей творили,

И настроение первых строг уже не подаришь, как раньше дарили.

Тебя на записи в третьем, 53`я школа Fest of DDK за долго до тленного соло,

Ее как и меня сильнее тянет к истокам,

В то время как пытаюсь треки издавать по срокам.

Спешу слепить дальними фарами трассу,

Не замечая барьера лечу с обрыва ассом,

И что бы делал, будь у меня другое прошлое,

Без этой музыки было бы все или в два раза ничтожней,

И если взять и отнять, может бросить я умру,

Она ведь мой воздух.

Припев:

Моя старшая сестра,

Одинокая луна,

И богатство для души,

Пусть снаружи нищета.

Солнцем озаряешь ты,

Запыляешь от людей,

Убиваешь каждый день.

Для меня ты божий дар,

Из привычной ураган.

Сердце ранено, пожар

Ведь любовь это война.

От которой не бегут,

Я на веки твой Ра, вечный друг и враг.

С тобой всегда, за тобой в любые края.

С тобой всегда, за тобой в любые края.

На вечно в моей памяти.

Перший куплет:

Вона знайшла в обіймах безнадії після п'ятнадцяти верст,

Мене, що ловив залишки незламних мрій,

У холодному окрузі з околиці нового міста.

Я проникався атмосферою кварталів розколотих,

Ми жили бідно, але з любов'ю від батька і матері,

Що берегли мене і братика від неприємностей,

В результаті стали ким-то батькам дякую.

За те, що подарували життя, витрачаючи свої сили.

Коли — то кожного манили побуту трясовини,

І якщо б не писав про це, сильно депресивне.

Через роки напевно не забивав би голову,

Все відчував би віддалено, якось по-іншому,

Він же ???1 улюбленою роботою, але без почуттів робота,

Простіше ставився до труднощів та інших клопотів,

І якщо взяти і відібрати, може кинути, я помру,

Адже лірика – моє повітря.

Приспів:

Моя старша сестра,

Самотній місяць,

І багатство для душі,

Нехай зовні злидні.

Сонцем освітлюєш ти,

Запилюєш від людей,

Вбиваєш щодня.

Для мене ти, божий дар,

З звичного урагану.

Серце поранено, пожежа

Адже кохання це війна.

Від якої не тікають,

Я на віки твій Ра, вічний друг і ворог.

З тобою завжди, за тобою в будь-які краї.

З тобою завжди, за тобою в будь-які краї.

Другий куплет:

Вона вважає за краще залишатися в тіні,

У моїй душі перемога, надавши місце цінному,

У мозку і в жилах перша, стиснувши навіщось підґрунтя,

Розкинула всіх по різні боки.

Ритми ворона, їдять амбіції.

Я пам'ятаю те як ми живіше творили,

І настрій перших строгий уже не подаруєш, як раніше дарували.

Тебе на записи в третьому, 53`я школа Fest of DDK за довго до тленного соло,

Її як і мене сильніше тягне до витоків,

У той час як намагаюся треки видавати за термінами.

Поспішаю зліпити далекими фарами трасу,

Не помічаючи бар'єру лечу з обриву асом,

І що би робив, будь у мене інше минуле,

Без цієї музики було би все або вдвічі мізернішим,

І якщо взяти і відібрати, може кинути я помру,

Вона ж моє повітря.

Приспів:

Моя старша сестра,

Самотній місяць,

І багатство для душі,

Нехай зовні злидні.

Сонцем освітлюєш ти,

Запилюєш від людей,

Вбиваєш щодня.

Для мене ти, божий дар,

З звичного урагану.

Серце поранено, пожежа

Адже кохання це війна.

Від якої не тікають,

Я на віки твій Ра, вічний друг і ворог.

З тобою завжди, за тобою в будь-які краї.

З тобою завжди, за тобою в будь-які краї.

На вічно в моїй пам'яті.