Бра... - Артём Татищевский

— Как ты там, Бра?

— Ае…

Твоих песен смысл развеет ветер осколками надежды,

Острием по сердцу и солнцу твоему, что так тускло светит.

Шансы, обычные дела, обычные люди, полуживые тела,

Пытаясь выкарабкаться наружу через стены бытия.

Разбиваются, будто мечта твоя быть лучше, немного нужнее.

Ответишь — стало хуже, в людях больше зависти.

Среди них нет ни добра, ни предоставления радости,

«Только последний, слышишь, последний, друг,

За тебя до конца, во имя дружбы закроем глаза!»

«На заживших венах чьих-то рук, разбитых о стены.

Ради чего?

За каких друзей?

Жизнь всю отдать, до последней.

А он и не заметит, если отъедет.

Всё это просто мысли вслух.»

То, что ты видишь, это явь — огонек потух.

Если потеряемся, то нас не найдут,

Это замкнутый круг, паутина, история двух.

Я не могу видеть твою боль, когда ты куришь у окна,

Стараясь, чтобы на раны мои не попала соль.

Канули в омут, разогналилсь по полной в этот холод времен.

День за днем мелькают тысячи ненужных имен.

Разбитые надежды на жизнь и твои этажи отходят назад, приближая к семье.

Без мысли о войне и мести за то, что ты есть и остаешься рядом…

«Я говорю спасибо тебе.

Я говорю спасибо, Бра…

Возвращайся, братиш, я тебя жду, всё по-старому.

По возможности чем смогу — помогу.

Пока что проблемы решены.

Жду тебя, Бра.»

— Як ти там, Бра?

— Ае…

Твоїх пісень сенс розвіє вітер уламками надії,

Вістрям по серцю і твоєму сонцю, що так тьмяно світить.

Шанси, звичайні відносини, звичайні люди, напівживі тіла,

Намагаючись видертися назовні через стіни буття.

Розбиваються, ніби твоя мрія бути кращою, трохи потрібнішою.

Відповідаєш — стало гірше, у людей більше заздрості.

Серед них немає ні добра, ні надання радості,

«Тільки останній, чуєш, останній, друже,

За тебе до кінця, в ім'я дружби заплющимо очі!»

«На загах венах чиїхось рук, розбитих про стіни.

Заради чого?

За яких друзів?

Життя все віддати, до останньої.

А він і не помітить, якщо від'їде.

Все це просто думки вголос.

Те, що ти бачиш, це явище — вогник погас.

Якщо загубимося, то нас не знайдуть,

Це замкнене коло, павутиння, історія двох.

Я не можу бачити твій біль, коли ти куриш біля вікна,

Намагаючись, щоб на мої рани не потрапила сіль.

Канули в омут, розігнався по повній в цей холод часів.

День за днем ​​миготять тисячі непотрібних імен.

Розбиті надії на життя і твої поверхи відходять назад, наближаючи до сім'ї.

Без думки про війну і помсти за те, що ти є і залишаєшся поруч…

«Я дякую тобі.

Я кажу дякую, Бра…

Повертайся, брате, я тебе чекаю, все по-старому.

По можливості чим зможу — допоможу.

Поки що проблеми вирішено.

Чекаю на тебе, Бра.