Lily Dale - Arthur H

Lily, fûtes-vous une barmaid poétique

Dans un vieux bar de l’Est, bleu et fumée,

Où l’ivrognerie était douce et romantique

Où des loups de mer et des gamins pâles vous aimaient?

«Dignement"tendre avec vous, étiez-vous plus tendre

Pour un craintif Jack ou Jim aux yeux suppliants

Qui vous rêva fée des bois roses de novembre

Ou des lacs de lunaire opale miroitante

Et mourut de vous et vous fit mourir,

Haineux de la vraie femme pour tous enivrante?

And the moon shines bright

On the grave of poor Lily Dale

Oh Lily!

Sweet Lily…

Sous les sombres pacaniers qui se mirent

Dans l’eau vitreuse des bayous chargés de huttes,

Lily, étiez-vous le négrillonne du Sud,

D’un noir luisant, presque doré de tant reluire,

Soleil noir avec un soleil blanc pour sourire?

Étiez-vous la petite proie traquée, forcée

Par de vieux chausseurs blancs obscènes et velus,

L’animal favori cajolé, puis battu,

L’excitante poupée bientôt brisée

Qu’on enfouit un soir, pauvre chose fluette,

Près d’un marais de jade où chantaient les rainettes

Sous la lune qui grimaçait?

And the moon shines bright

On the grave of poor Lily Dale

Oh Lily!

Sweet Lily…

N’auriez-vous été, ô Lily, ombre plaintive,

Qu’un sujet de chromo insane,

L’atroce «fiancée"consomptive et poncive

Du «contrebandier"ou du «jeune clergyman»?

…Non, l’air qui vous pleure est trop sauvagement triste,

Trop sincèrement naïves sont les paroles;

Et que votre joue fût noire, florale ou bise,

Pour moi vous aurez été âcrement exquise

Et je sens que votre âme, dans les brises molles,

S’envola quand vous mourûtes, comme s’envole

L’encens de l’iris des prairies vers les étoiles

And the moon shines bright

On the grave of poor Lily Dale

Oh Lily!

Sweet Lily!

Лілі, ти була поетичною буфетчичкою

У старому східному барі, синьому та димному,

Де пияцтво було солодким і романтичним

Де вас любили морські вовки і бліді їжаки?

«Гідно» ніжно з тобою, чи ти ніжніше

Для страхітливого Джека чи Джима з благаючими очима

Кому приснилася фея листопадового рожевого лісу

Або озера мерехтливого місячного опалу

І помер від вас і заставив вас померти,

Ненависник справжньої жінки за все п'янить?

І місяць світить яскраво

На могилі бідної Лілі Дейл

О Лілі!

Солодка Лілія…

Під темними деревами пекан, що відбивалися

У скляній воді наповненої хатами затоки,

Лілі, ти була південним негром,

Блискучий чорний, майже золотий з таким блиском,

Чорне сонце з білим сонцем, якому можна посміхатися?

Невже на вас полювали, вимушеної здобиччю

Непристойними, волохатими старими білими черевиками,

Улюблену тварину обіймали, потім били,

Захоплююча лялька незабаром зламалася

Що ми поховаємо одного вечора, бідолашну струнку,

Біля нефритового болота, де співали деревні жаби

Під гримасним місяцем?

І місяць світить яскраво

На могилі бідної Лілі Дейл

О Лілі!

Солодка Лілія…

Чи не була б ти, Ліліє, жалібною тінню,

Чим божевільний хромований суб'єкт,

Жорстока спокуслива і пунктуальна "наречена"

«Контрабандист» чи «молодий священнослужитель»?

…Ні, повітря, що плаче за тобою, надто дико сумне,

Надто щиро наївна лірика;

І чи була твоя щока чорною, квітковою чи розбитою,

Для мене ти був надзвичайно вишуканим

І я відчуваю твою душу в тихому вітерці,

Відлетів, коли ти помер, як відлітає

Ладан з ірису прерій до зірок

І місяць світить яскраво

На могилі бідної Лілі Дейл

О Лілі!

Солодка Лілія!