Заложный - Аркона

Ты как младенец, спящий в пещере.

Видишь ты свет, но не можешь идти.

Плоть окружают демоны — звери.

Душу свою ты не сможешь спасти!

Огненный взгляд в страхе безумства

Смотрит на мир, околоченный тьмой,

Но в подсознании мечутся чувства,

Ты поглощен их безумной игрой!

Дух овевает ветер вселенной,

Взор устремился в зовущую даль.

Стоя над пропастью, шагом мгновенным,

Ты утолишь пустую печаль!

Словно ты заново был возрожден.

Смерти предать себя был обречен.

Мара возьмет тебя в царствие тьмы

В огненном свете кровавой луны.

Сердце стучит у священных столбов,

Чувствуешь силу холодных ветров.

Словно ты бродишь по жалу ножа,

Просишь о смерти ты еле дыша.

По следу смерти, к вратам Велеса

Ты пробежишь и окажешься там.

Ты пропадешь и не сможешь воскреснуть!

Рвется душа твоя к навьим вратам!

Что тебе страх или сомненья?

Ты ненавидел ту сферу безумств!

Вырваться прочь из покровенья

Сердца, души и ослабленных чувств!

Словно ты заново был возрожден,

Смерти предать себя был обречен.

Мара возьмет тебя в царствие тьмы

В огненном свете кровавой луны.

Сердце стучит у священных столбов,

Чувствуешь силу холодных ветров!

Словно ты бродишь по жалу ножа,

Просишь о смерти ты, еле дыша!

Ти, як немовля, яке спить у печері.

Бачиш ти світло, але не можеш іти.

Плоть оточують демони - звірі.

Душу свою ти не зможеш врятувати!

Вогненний погляд у страху безумства

Дивиться на світ, навколочений пітьмою,

Але в підсвідомості кидаються почуття,

Ти поглинений їх шаленою грою!

Дух опановує вітер всесвіту,

Погляд кинувся в кличу далечінь.

Стоячи над прірвою, кроком миттєвим,

Ти вгамуєш порожню смуток!

Немов ти знову був відроджений.

Смерті зрадити себе був приречений.

Мара візьме тебе в царство пітьми

У вогненному світлі кривавого місяця.

Серце стукає у священних стовпів,

Відчуваєш силу холодних вітрів.

Наче ти бродиш за жал ножа,

Просиш про смерть ти ледве дихаючи.

Після смерті, до воріт Велеса

Ти пробіжиш і опинишся там.

Ти пропадеш і не зможеш воскреснути!

Рветься душа твоя до нав'ячої брами!

Що тобі страх чи сумніви?

Ти ненавидів ту сферу безумств!

Вирватися геть із покрови

Серця, душі та ослаблених почуттів!

Немов ти заново був відроджений,

Смерті зрадити себе був приречений.

Мара візьме тебе в царство пітьми

У вогненному світлі кривавого місяця.

Серце стукає у священних стовпів,

Відчуваєш силу холодних вітрів!

Наче ти бродиш за жал ножа,

Просиш про смерть ти, ледве дихаючи!