Тропою неведанной - Аркона

Куда мы идем, озираясь в глубины столетий?

Куда мы бежим в бреду или сне?

В объятиях ночи мы жадно мечтаем о свете,

В объятиях света мечтаем о тьме.

Око в небо зрит беспрестанно,

Уста кощунами славят темных богов,

И длань воздымается вновь над пламенем алым,

Свершаешь ты путь чрез явь в чащобы снов.

Шепот навьих слышишь в мертвой листве,

Покинув жизнь, пал в небытие.

Руны в коло сольются,

Душу твою храня,

Темные боги проснутся,

Но не услышат тебя,

Сквозь злые туманы

Яви не зришь врата,

Вновь в омуте нави

Ты погряз навсегда.

Тропою неведанной, душу терзая,

Не зная богов, но взывая к богам,

Законами прави вновь пренебрегая

Молился ты «Велесу», чуждому нам,

Здесь чуждые знаки — не древние руны,

Здесь темные боги не родные нам,

Ты вечный изгой и скитаешься в черном

Незримом миру, неподвластном богам.

Рун сплетенье — тьмы забвенье.

Ты чадо мнимого бога,

Ты бродишь в плену суеты,

Ведь к прави исконной незрима дорога,

Что ищешь в смятении ты.

Рун сплетенье — тьмы забвенье.

Куди ми йдемо, озираючись у глибини століть?

Куди ми біжимо в марі чи сні?

В обіймах ночі ми жадібно мріємо про світ,

В обіймах світла мріємо про темряву.

Око в небо бачить безупинно,

Уста кощунами славлять темних богів,

І длань здіймається знову над полум'ям червоним,

Здійснюєш ти шлях через яву в щеби снів.

Шепіт навіх чуєш у мертвому листі,

Залишивши життя, впав у небуття.

Руни в коло зіллються,

Душу твою зберігаючи,

Темні боги прокинуться,

Але не почують тебе,

Крізь злі тумани

Яві не бачиш браму,

Знову в омуті нави

Ти занурився назавжди.

Стежкою незнаною, душу терзаючи,

Не знаючи богів, але закликаючи до богів,

Законами прави знову нехтуючи

Молився ти «Велесу», чужому нам,

Тут чужі знаки - не стародавні руни,

Тут темні боги нерідні нам,

Ти вічний ізгой і блукаєш у чорному

Незримий світ, непідвладний богам.

Рун сплетіння - темряви забуття.

Ти, мнимого бога,

Ти бродиш у полоні суєти,

Адже до прави споконвічної незрима дорога,

Що шукаєш у сум'ятті ти.

Рун сплетіння - темряви забуття.