Ой, печаль-тоска - Аркона

Ой, печаль-тоска, ой, кручинушка,

Как с тобою я, да обвенчана.

Да обвенчана с горькою судьбой.

Не дает любовь обрести покой.

Боль глубокая — не достать до дна

У любви моей молода жена

Где стоит роса, там легла слеза

Пала на землю русая коса

Падал рушничок, что дарила мать.

Уж не суждено мне женою стать.

Стоя на холме, я прошу тебя:

Унеси меня, река мутная!

Вновь сдавило грудь страшной силою.

Затянул Стрибог песнь унылую.

Сердце дрогнуло, болью ранило,

Тело бренное в воду кануло.

А во той реке не сносить на дне

Душу родову, что живет во мне.

Ой, печаль-тоска, ой, кручинушка,

Как с тобою я, да обвенчана.

Ой, сум-туга, ой, кручинушка,

Як із тобою я, так обвінчана.

Так обвінчана з гіркою долею.

Не дає любов знайти спокій.

Біль глибокий - не дістати до дна

У любові моєї молода дружина

Де стоїть роса, там лягла сльоза

Пала на землю руса коса

Падав рушничок, що дарувала мати.

Вже не судилося мені стати дружиною.

Стоячи на пагорбі, я прошу тебе:

Забирай мене, річка каламутна!

Знов стиснуло груди страшною силою.

Затяг Стрибог пісню похмуру.

Серце затремтіло, болем поранило,

Тіло тлінне у воду кануло.

А в тією річці не зносити на дні

Душу родову, що живе у мені.

Ой, сум-туга, ой, кручинушка,

Як із тобою я, так обвінчана.