Никогда - Аркона

Сто ночей

То во тьме

Правды не зная

Сто веков спит во мне

Память живая

Взгляд тревоги новых снов

Чуждых ликов

Алчных слов

Не возможно уцелеть

Горькой жизни сладка плеть

Боль во мне — крик ворона

Цепью власти скована

Зрим чуждый грех

На душе тяжела молитва

Мы дети тех

Что ушли, не окончив битву

Образом древних душ

Да силу свою воплоти

Пред Тьмою Свет могуч

Во тьме, да Светило узри!

Встань герой, сброси злато

Полна им светла душа

Воротись в роден храм

Восстань из глубокого сна!

Где же ты теперь, Воля — вольная?

Не достать тебя пламенной рукой

Улетела ввысь птицей раненной

Не оставь меня, воротись домой!

Мы тени эпохи забвения

Спящих в тени возрождения

Ликом к солнцу дланью во небо

Я дитя своей Земли!

Силой Рода в лике светлом

Дам же знать, что живы мы!

Живы павшие герои

В светлом облике сынов

Встанем же средь побежденных

Чуждых ликов, алчных слов

Зри же ты теперь, воля, боль моя

В зеркале росы — то моя печаль

На закате зорь слезы алые

Время уходить, правь не ворочать

Никогда мы не канем в бытие

Сквозь года будем живы на земле!

След войны

Никогда нам не даст бежать во тьму

Никогда нам не быть

Да на Родине в плену

Никогда!

Не уйдем…

Сквозь года.

Никогда!!!

Мы тени эпохи забвения

Сквозь года.

Никогда!!!

Мы тени эпохи забвения

Сто ночей

То во тьму

Правди не зна

Сто століть спить у мене

Пам'ять жива

Погляд тривоги нових снів

Чужих ликів

Жадібних слів

Неможливо вціліти

Гіркого життя солодка батіг

Біль у мені — крик ворона

Ланцюгом влади скута

Зрим чужий гріх

На душі важка молитва

Ми діти тих

Що пішли, не закінчивши битву

Образом давніх душ

Так силу свою втіли

Перед Тьмою Світло могутнє

У тьми, так Світило побачи!

Встань герой, скинь злато

Повна ним світла душа

Повернись у рідний храм

Повстань із глибокого сну!

Де ж ти тепер, Воля — вільна?

Не дістати тебе полум'яною рукою

Полетіла вгору птахом пораненим

Не залиши мене, вертайся додому!

Ми тіні епохи забуття

Спящих у тіні відродження

Обличчям до сонця долонею в небо

Я дитя своєї Землі!

Силою Роду в лику світлому

Дам знати, що живі ми!

Живі загиблі герої

У світлому вигляді синів

Встанемо ж серед переможених

Чужих ликів, жадібних слів

Зри же ти тепер, воля, біль мій

У дзеркалі роси — те моя печаль

На заході зір сльози червоні

Час йти, прав не повертати

Ніколи ми не канемо в буття

Крізь роки будемо живі на землі!

Слід війни

Ніколи нам не дасть бігти в темряву

Ніколи нам не бути

Так на Батьківщині в полоні

Ніколи!

Не підемо…

Крізь рік.

Ніколи!

Ми тіні епохи забуття

Крізь рік.

Ніколи!

Ми тіні епохи забуття