Над пропастью лет - Аркона

Что нам несет ветер над пропастью?

Что воспевает, в душах играя?

Голос веков к небу возносится

Из уст рожденных, вновь погибая!

Выше небес к светлому ирию,

Уж не воздымешь коло сварогово.

Длань, распростертая к солнцу — погибель нам!

Правит землей рать чернобогова.

Что нам, что нам ждать от рода?

Прошлое огнем сожжено.

Мать Сва!

Не прошу я много,

Только не дай нам пасть вновь на дно!

Боги!

Боги родные!

Буде громки речи мои!

Братья!

Нам за Русь стоять и Чернобога гнать со земли!

Что мы творим, страхом владея?

Души во тьме мечутся где-то.

Чадо свое в царство Кощея

Вновь отправляем от бела света.

Кружит дурман буйну головушку,

Гарь отравляет бренное тело.

Где наша власть?

Где наша волюшка?

Правью исконной тьма овладела

Над пропастью лет!

Деде Велесе, где твой ответ!

От Солнца до Солнца,

Я лик обращаю

Во небо во синее,

До Сварога — батюшки.

Услышана буде

Та просьба священная,

За род свой заблудший

Реку о прощении.

Роде, услыши

Песню Славена,

Давече зрише!

Над пропастью лет!

Деде Велесе!

Где твой ответ?

Мы живы там, где нас нет —

Над пропастью лет!

Что нам, что нам ждать от рода?

Прошлое огнем сожжено.

Мать Сва!

Не прошу я много,

Только не дай нам пасть вновь на дно!

Боги!

Боги родные!

Буде громки речи мои!

Братья!

Нам за Русь стоять и Чернобога гнать со земли!

Що нам несе вітер над прірвою?

Що оспівує, в душах граючи?

Голос віків до неба підноситься

З уст народжених, знову гине!

Вище небес до світлого ірію,

Вже не піднімеш круг зварогово.

Длань, простягнута до сонця — смерть нам!

Править землею рать чорнобогова.

Що нам, що нам чекати від роду?

Минуле вогнем спалено.

Мати Сва!

Не прошу я багато,

Тільки не дай нам пасти знову на дно!

Боги!

Боги рідні!

Будь голосні слова мої!

Брати!

Нам за Русь стояти і Чорнобога гнати з землі!

Що ми творимо, страхом володіючи?

Душі у темряві кидаються десь.

Чадо своє в царство Кощія

Знову відправляємо від білого світла.

Кружить дурман буйну головушку,

Гар отруює тлінне тіло.

Де наша влада?

Де наша волюшка?

Правою споконвічної темрява опанувала

Над прірвою років!

Деде Велесе, де твоя відповідь!

Від Сонця до Сонця,

Я лик звертаю

У небо у синє,

До Сварога — батюшки.

Почута буде

Та прохання священне,

За свій власний заблудлий

Річку про прощення.

Роде, почуй

Пісню Славена,

Давче зріше!

Над прірвою років!

Деде Велесі!

Де твоя відповідь?

Ми живі там, де нас немає

Над прірвою років!

Що нам, що нам чекати від роду?

Минуле вогнем спалено.

Мати Сва!

Не прошу я багато,

Тільки не дай нам пасти знову на дно!

Боги!

Боги рідні!

Будь голосні слова мої!

Брати!

Нам за Русь стояти і Чорнобога гнати з землі!