Без ответа - Арда

Чуть слышно, по краю, каждый шаг лишь эхом летит проч…

Не вижу, но знаю, ты зовёшь меня за собой в ночь…

Лишь волны, о камни, их слова мне кажутся сном, но Я помню мечтами не вернуть, всё равно…

Даже ветер мне не даст ответ, вдаль уносит высота,

Но чем выше, том больнее свет, Свет который я искал…

В час, когда глаза укроет снег, здесь только ты Мне кажешься живой.

Вечность плачет в белой тишине — но звёзды чисты,

Как звёзды надо мной…

Твой голос прозрачен, только взгляд слеп.

Нельзя мне иначе, я дошёл до конца

Нет, даже ветер мне не даст ответ…

Трохи чути, по краю, кожен крок лише луною летить...

Не бачу, але знаю, ти кличеш мене засобою вночі.

Лише хвилі, про камені, їхні слова мені здаються сном, але Я пам'ятаю мріями не повернути, все одно…

Навіть вітер мені не дасть відповідь, вдалину забирає висота,

Але чим вище, тим болючіше світло, Світло яке я шукав…

В годину, коли очі вкриє сніг, тут тільки ти Мені здається живою.

Вічність плаче в білій тиші — але зірки чисті,

Як зірки наді мною ...

Твій голос прозорий, тільки погляд сліпий.

Не можна мені інакше, я дійшов до кінця

Ні, навіть вітер мені не дасть відповідь…