Холод - Арда

Не уснуть.

Не слышен голос твой.

Есть тишина, чтоб стать самим собой.

Ночь бесконечна, я жду рассвет.

И все пройдет, оставив мне лишь…

Холод серых стен,

Воспоминаний плен,

Моих скитаний тлен.

Все тоньше

Нити наших снов,

Необходимость слов,

И так легко идти

На свет, не разбирая пути.

Уже не жаль, прости…

Сложно привыкнуть, опять не ждать.

Просто поверить и потерять.

В холоде звезд мне не найти ответ.

В нем нет его, лишь только мертвый…

Холод серых стен…

Я знаю, время вернет мечты.

Может быть, в них даже будешь ты!

Где-то во тьме услышу звук шагов,

Не оглянусь, ведь знаю это…

Холод серых стен…

Уже не жаль!

Не заснути.

Не чути голос твій.

Є тиша, щоб стати собою.

Ніч нескінченна, я чекаю світанку.

І все пройде, залишивши мені лише…

Холод сірих стін,

Спогадів полон,

Моїх поневірянь тлін.

Все тонше

Нитки наших снів,

Необхідність слів,

І так легко йти

На світло, не розбираючи шляхи.

Вже не жаль, вибач…

Складно звикнути, знову не чекати.

Просто повірити і втратити.

У холоді зірок мені не знайти відповідь.

У ньому немає його, тільки мертвий…

Холод сірих стін.

Я знаю, час поверне мрії.

Може, в них навіть будеш ти!

Десь у темряві почую звук кроків,

Не оглянуся, адже знаю це…

Холод сірих стін.

Вже не жаль!