Sem Palavras - António Zambujo

Se eu pudesse dizer

O que o teu olhar diz

Quando me olhas assim, quando me olhas assim

Se eu pudesse colher

A papoila que tu

Deixas dentro de mim, deixas dentro de mim

Se eu pudesse morar

Onde o teu coração

Tem a chave do lar, tem a chave do lar

O mundo era perfeito

Tudo tinha o seu jeito

Dentro desse lugar, dentro desse lugar

Dentro desse lugar, dentro desse lugar

Se a nuvem fosse embora

E o sol radiasse

Dentro da minha voz, Dentro da minha voz

Talvez eu conseguisse

Que a minha voz voltasse

E falasse de nós, e falasse de nós

Se eu pudesse dizer

Dizer como segredo

E deixasse no ar, para mim o teu nome

Eu já era feliz

E deixava-me levar

Libertado do medo das palavras com fome

Libertado do medo das palavras com fome

Mas por cada mulher

Que é só feita de amar

E nasceu numa flor, num jardim que tu lavras

Há um homem qualquer

Que aprendeu a falar

E morrendo de amor, acabou sem palavras

Якби я міг сказати

Що говорить ваш погляд

Коли ти дивишся на мене так, коли ти дивишся на мене так

Якби я міг збирати врожай

Мак, який ви

Залиш це всередині мене, залиш його всередині мене

Якби я міг жити

де твоє серце

У ньому є ключ домашнього вжитку, він є ключ додому

Світ був ідеальним

Все було по-своєму

Всередині цього місця, всередині цього місця

Всередині цього місця, всередині цього місця

Якби хмара зникла

І сонце випромінювало б

Всередині мого голосу, Всередині мого голосу

Можливо, я міг би

Щоб мій голос повернувся

І говорити про нас і говорити про нас

Якби я міг сказати

сказати як секрет

І залиш це в повітрі, для мене своє ім'я

Я вже був щасливий

І дозвольте мені взяти

Звільнився від страху голодних слів

Звільнився від страху голодних слів

Але для кожної жінки

Що складається з любити

І воно народилося в квітці, в саду, який ви орали

Є будь-який чоловік

Хто навчився говорити

І помираючи від кохання, він залишився безмовним