One Man's Rain - Anthony Stewart Head, George Sarah

I saw a man sitting on a hillside

Watching the soil bake dry

Looking across at the rain cloud forming

In another man’s sky

As the sun beats down, relentless

On his crops, withered and dying

While the raindrops fall on the other man’s land…

One man’s rain…

The same desert, the same god

And it only rains once a year

Why is one man blessed with plenty

While the other’s left to scratch in the dirt?

One man’s rain, means another man’s famine

One man’s sky is another man’s earth

One man’s riches leave another man poorer

One man’s temple mocks another man’s faith

One man’s rain and another’s land is barren

One man’s gain leaves another without

One man’s palace and another’s left homeless

One man’s faith is another man’s doubt

What’s wrong with killing something for pleasure

If it’s always been that way?

What’s wrong with killing the trees that help us breathe

Or tearing the sky?

For every action there’s a reaction

And on this planet, withered and dying

One of us plunders the earth’s resources and the rest suffer

One man’s rain…

We share the same oceans, the same dying world

And the notion of supply and demand

Balance in all things, nature’s promise

We’ll be left scratching in the dirt

One man’s rain, means another man’s famine

One man’s sky is another man’s earth

One man’s riches leave another man poorer

One man’s temple mocks another man’s faith

One man’s rain and another’s land is barren

One man’s gain leaves another without

One man’s palace and another’s left homeless

One man’s faith is another man’s doubt

One man’s rain, means another man’s famine

One man’s sky is another man’s earth

One man’s riches leave another man poorer

One man’s temple mocks another man’s faith

One man’s rain and another’s land is barren

One man’s gain leaves another without

One man’s palace and another’s left homeless

One man’s faith is another man’s doubt

Я бачив чоловіка, який сидів на схилі

Спостерігаючи, як ґрунт висихає

Дивлячись на дощову хмару, що утворюється

На чужому небі

Як заходить сонце, невблаганно

На його посівах, висохлих і вмираючих

Поки краплі дощу падають на чужу землю…

Дощ однієї людини…

Та сама пустеля, той самий бог

І дощ буває лише раз на рік

Чому одна людина благословлена ​​багатством

У той час як іншому залишилося дряпатися в бруді?

Дощ однієї людини означає голод іншої людини

Для однієї людини небо — це земля для іншої людини

Багатство однієї людини робить іншу біднішою

Храм однієї людини висміює віру іншої людини

У однієї людини дощ, а в іншої – безплідна

Прибуток однієї людини залишає іншу без неї

Палац одного чоловіка, а інший залишився без даху над головою

Віра однієї людини — це сумнів іншої людини

Що поганого в тому, щоб вбити щось заради задоволення

Якщо так було завжди?

Що поганого в тому, щоб убити дерева, які допомагають нам дихати

Або розриваючи небо?

Для кожної дії є реакція

І на цій планеті, висохла й вмирала

Один із нас грабує ресурси землі, а інші страждають

Дощ однієї людини…

У нас одні океани, той самий вмираючий світ

І поняття попиту та пропозиції

Баланс у всьому, обіцянка природи

Ми залишимося дряпатися в бруді

Дощ однієї людини означає голод іншої людини

Для однієї людини небо — це земля для іншої людини

Багатство однієї людини робить іншу біднішою

Храм однієї людини висміює віру іншої людини

У однієї людини дощ, а в іншої – безплідна

Прибуток однієї людини залишає іншу без неї

Палац одного чоловіка, а інший залишився без даху над головою

Віра однієї людини — це сумнів іншої людини

Дощ однієї людини означає голод іншої людини

Для однієї людини небо — це земля для іншої людини

Багатство однієї людини робить іншу біднішою

Храм однієї людини висміює віру іншої людини

У однієї людини дощ, а в іншої – безплідна

Прибуток однієї людини залишає іншу без неї

Палац одного чоловіка, а інший залишився без даху над головою

Віра однієї людини — це сумнів іншої людини