Stranger - Anthony Phillips

Now that you don’t know me

Is it gone forever, past?

Now my rock has crumbled

In the stormy winter blast

Now the world is darkening

As I watch the farewell train

Though once she spoke within me

Strange, may never see you again

Now the wind is asking:

How a rock so firm can fall

Then the breeze he murmurs

She rose not to save death’s call

Now the leaves are rustling

Do I hear them speak a name

That waits round every corner

Strange, may never see you again

Little girl, lilting lilac

Autumn Queen, by this quiet brook

Once you lay, breathing softly

Now I watch the ashes burn

A stranger who may not return

Rose with the dawn

Sailed on the morning tide

Take this, shining acorn

Treasure it, through joy and sorrow

When you’re old, tired and lonely

Open it — a voice will sigh

A memory that went drifting by

Upon the tide that swept you from my side

Now the bells are calling

I must tread the homeward track

Leave the whispering ripples

For the next part I must act

Though I gave the whole world

She remembers not my name

That star beneath the bright lights

Strange may never see you again

Тепер, коли ти мене не знаєш

Чи воно пройшло назавжди, минуле?

Тепер мій камінь розсипався

У штормовий зимовий вибух

Тепер світ темніє

Коли я дивлюсь на прощальний потяг

Хоча колись вона заговорила в мені

Дивно, можливо, ніколи більше не побачу тебе

Тепер вітер запитує:

Як може впасти така тверда скеля

Потім вітерець, який він бурмоче

Вона встала, щоб не врятувати поклик смерті

Тепер листя шелестить

Чи я чую, як вони говорять ім’я

Це чекає за кожним рогом

Дивно, можливо, ніколи більше не побачу тебе

Маленька дівчинка, літає бузок

Королева осені, біля тихого струмка

Як тільки ви лягли, дихайте тихо

Тепер я спостерігаю, як горить попіл

Незнайомець, який може не повернутися

Троянда зі світанком

Відплив під час ранкового припливу

Візьми цей, сяючий жолудь

Цінуйте це, через радість і горе

Коли ти старий, втомлений і самотній

Відкрийте — голос зітхне

Спогад, який промайнув

Під час припливу, який зніс тебе з мого боку

Тепер дзвони дзвонять

Я мушу йти по шляху додому

Залиште шепіт брижі

Для наступної частини я мушу діяти

Хоча я віддав увесь світ

Вона не пам’ятає мого імені

Та зірка під яскравими вогнями

Страндж може ніколи більше не побачити вас