Офицерские жёны - Анна Резникова

«Офицерские жёны»

Ты живешь между взрывом и выстрелом,

Я живу между сном и письмом.

И мы встречу должны с тобой выстрадать,

Чтобы снова расстаться потом.

Это время дает нам задание,

Ведь мы оба на службе с тобой.

Носишь ты офицерское звание,

Я служу офицерской женой.

Припев:

Офицерские жены не давали присяги

И приказ: «По вагонам!»

— это просто судьба.

Офицерские жены, на дорожку присядем,

И слеза на погоны упадет, как звезда.

Платья белые черными платьями

Могут вдруг за мгновение стать.

И тогда лишь солдатские матери

Смогут жен офицерских понять.

Я согласна на жизнь гарнизонную,

Лишь бы только быть рядом с тобой.

И молюсь я ночами бессонными,

Чтоб не стать офицерской вдовой.

Припев:

Офицерские жены не давали присяги

И приказ: «По вагонам!»

— это просто судьба.

Офицерские жены, на дорожку присядем,

И слеза на погоны упадет, как звезда.

Соло.

Офицерские жены, на дорожку присядем

И слеза на погоны упадет, как звезда.

«Офіцерські дружини»

Ти живеш між вибухом і пострілом,

Я живу між сном і листом.

І ми зустріч повинні з тобою вистраждати,

Щоб знову розлучитись потім.

Цей час дає нам завдання,

Адже ми обидва на службі з тобою.

Носиш ти офіцерське звання,

Я служу офіцерською дружиною.

Приспів:

Офіцерські дружини не давали присяги

І наказ: «По вагонах!»

- Це просто доля.

Офіцерські дружини, на доріжку присядемо,

І сльоза на погони впаде, як зірка.

Сукні білі чорними сукнями

Можуть раптом за мить стати.

І тоді лише солдатські матері

Чи зможуть дружин офіцерських зрозуміти.

Я згодна на життя гарнізонне,

Аби тільки бути поруч з тобою.

І молюся я ночами безсонними,

Щоб не стати офіцерською вдовою.

Приспів:

Офіцерські дружини не давали присяги

І наказ: «По вагонах!»

- Це просто доля.

Офіцерські дружини, на доріжку присядемо,

І сльоза на погони впаде, як зірка.

Соло.

Офіцерські дружини, на доріжку присядемо

І сльоза на погони впаде, як зірка.