Навсегда - Анна Резникова

Я окна в ночь открою,

Чтоб встретиться с тобою.

Пусть я не знаю тебя.

Мне скажет шепот дождя,

Что ты грустишь обо мне.

И что придешь однажды.

Ты был дождем и снегом,

Слезами был и небом

Ты стал моею мечтой,

Но ты мне нужен живой,

Чтоб раствориться в тебе,

И ты будешь здесь однажды.

Ты не можешь не прийти,

Дать любви и отцвести,

Ты слишком мой, чтоб быть с другой.

И слова не нужны, если будем нежны

Наконец мы с тобой.

Ты слышишь - сердце бьется,

Оно вот-вот сорвется

И полетит за тобой,

Чтоб стать твоей душой.

Не дай разбиться ему.

Подхвати его и своим теплом согрей его.

Не дай погаснуть в ночи

Огню последней свечи,

Дай мне дыханье свое, скажи мне – да,

Что навсегда, ты стал моим навсегда...

Я вікна в ніч відчиню,

Щоби зустрітися з тобою.

Нехай я тебе не знаю.

Мені скаже шепіт дощу,

Що ти сумуєш за мене.

І що прийдеш одного разу.

Ти був дощем та снігом,

Сльозами був і небом

Ти став моєю мрією,

Але ти мені потрібний живий,

Щоб розчинитись у тобі,

І ти будеш тут одного разу.

Ти не можеш не прийти,

Дати кохання та відцвісти,

Ти надто мій, щоб бути з іншого.

І слова не потрібні, якщо будемо ніжні

Нарешті, ми з тобою.

Ти чуєш – серце б'ється,

Воно ось-ось зірветься

І полетить за тобою,

Щоб стати твоєю душею.

Не дай йому розбитися.

Підхопи його та своїм теплом зігрій його.

Не дай згаснути вночі

Вогню останньої свічки,

Дай мені подих свій, скажи мені - так,

Що назавжди, ти моїм став назавжди...