Ja wysiadam - Anna Maria Jopek

Niech ktoś zatrzyma wreszcie świat, ja wysiadam

Na pierwszej stacji, teraz, tu!

Niech ktoś zatrzyma wreszcie świat bo wysiadam

Przez życie nie chcę gnać bez tchu

Jak w kołowrotku bezwolnie się kręcę

Gubię wątek i dni

A jakiś bies wciąż powtarza mi: prędzej!

A życie przecież po to jest, żeby pożyć

By spytaś siebie: mieć, czy być

A życie przecież po to jest, żeby pożyć

Nim w kołowrotku pęknie nić

Niech ktoś zatrzyma wreszcie świat, ja wysiadam

Na pierwszej stacji, teraz, tu!

Już nie chcę z nikim ścigać się, z sił opadam

Przez życie nie chcę gnać bez tchu

Będę tracić czas, szukać dobrych gwiazd

Gapić się na dziury w niebie

Jak najdłużej kochać ciebie

Na to nie szkoda mi zmierzchów, poranków

Ni nocy, dni…

Jak w kołowrotku bezwolnie się kręcę

Gubię wątek i dni

A jakiś bies wciąż powtarza mi: prędzej!

A życie przecież po to jest, żeby pożyć

By spytaś siebie: mieć, czy być

A życie przecież po to jest, żeby pożyć

Nim w kołowrotku pęknie nić

Хтось нарешті зупинить світ, я виходжу

На першій станції, тепер тут!

Хтось нарешті зупинить світ, бо я виходжу

По життю я не хочу задихатися

Як у прядці, я пасивно обертаюся

Я втрачаю нитку і дні

А мені якийсь диявол каже: поспішай!

І життя тут, щоб жити

Запитати себе: мати чи бути

І життя тут, щоб жити

До обриву нитки в котушці

Хтось нарешті зупинить світ, я виходжу

На першій станції, тепер тут!

Я більше не хочу ні з ким змагатися, втрачаю сили

По життю я не хочу задихатися

Я буду витрачати свій час на пошуки хороших зірок

Подивіться на діри в небі

Любити тебе якомога довше

Мені цього не шкода, ні сутінки, ні ранки

Ні ночей, ні днів...

Як у прядці, я пасивно обертаюся

Я втрачаю нитку і дні

А мені якийсь диявол каже: поспішай!

І життя тут, щоб жити

Запитати себе: мати чи бути

І життя тут, щоб жити

До обриву нитки в котушці