Bosa - Anna Maria Jopek

Œwit kropelki snu dr¿¹ we mgle,

œlad stopy na mchu lekkiej,

bosej, ch³ód rysuje ju¿ sieæ na szkle,

zmierzch szyje tu z chmur p³aszcz dla sosen.

To jest moje miejsce na ziemi,

tu mój czas, niech trwa, wiecznie.

Œwit z wierzbowych dróg zbiera szron

œlad minionych tu wszystkich wiosen,

ch³ód czerwieni ju¿ twarze s³oñc,

zmierzch na sierœci psów gna we wrzosy.

To jest moje miejsce na ziemi,

tu mój czas, niech trwa, wiecznie.

Œwit p³onie z nad ³¹k,

nios¹c mi zmierzch do moich r¹k,

czekam w oknie, chcê ju¿ nigdy nie,

nie liczyæ dni, chcê przez chwilê byæ samym wzrokiem.

To jest moje miejsce na ziemi,

tu mój czas, niech trwa, wiecznie.

Світанок крапельки сну тремтять у тумані,

слід на світлому моху,

босоніж, холод уже дряпає скло,

сутінки шиє з хмар плащ для сосен.

Це моє місце на землі

ось мій час, нехай він триває вічно.

Зоря з вербових доріг збирає мороз

слід усіх джерел, що пройшли тут,

обличчя сонця вже червоніє,

сутінки мчить до вересу по шерсті собак.

Це моє місце на землі

ось мій час, нехай він триває вічно.

Над лугом світанок горить,

приносячи мені сутінки в мої руки,

Я чекаю у вікні, я хочу ніколи

щоб не рахувати днів, я хочу на мить стати зором.

Це моє місце на землі

ось мій час, нехай він триває вічно.