Берёза - Анна Герман

Береза, береза, лет двести шумела,

А время настало, и ты постарела.

Береза, такой тебя вижу впервые

Засохшие ветви, как космы седые.

Шуршат пожелтевшие листья в тревоге,

И ты, как старушка, стоишь у дороги.

Стоишь ты сутуло на перекрестке,

Кругом поднимаются дочки- березки.

Набросив на плечи зеленые шали,

Девчушки расходятся в дальние дали.

Бегут врассыпную, шагают рядами,

Ведут о тебе разговоры с ветрами.

Береза, береза, стареешь, тоскуя.

Ноя не покину тебя и такую.

Весной, как и прежде, к тебе устремляюсь-

Так вешней порой возвращается аист,

Заботясь о детях, гнездо обновляя

Береза, береза, навеки родная

Береза, береза, років двісті шуміла,

А час настав, і ти постаріла.

Береза, такий тебе бачу вперше

Засохлі гілки, як сиві косми.

Шурхіт пожовкле листя в тривозі,

І, як старенька, стоїш біля дороги.

Стоїш ти сутуло на перехресті,

Навколо піднімаються дочки-берізки.

Накинувши на плечі зелені шалі,

Дівчата розходяться в далекі дали.

Біжать врозтіч, крокують рядами,

Ведуть про тебе розмови з вітрами.

Береза, береза, старієш, сумуючи.

Ноя не покину тебе і таку.

Весною, як і перш, до тебе прямую-

Так весною часом повертається лелека,

Дбаючи про дітей, гніздо оновлюючи

Береза, береза, навіки рідна