An Den Fernen Geliebten - Ann Murray, Roderick Williams, Iain Burnside

Einst wohnten süße Ruh' und gold’ner Frieden

In meiner Brust;

Nun mischt sich Wehmut, ach!

seit wir geschieden

In jede Lust

Der Trennung Stunde hör' ich immer hallen

So dumpf und hohl

Mir tönt im Abendlied der Nachtigallen

Dein Lebewohl!

Wohin ich wandle, schwebt vor meinen Blicken

Dein holdes Bild

Das mir mit banger Sehnsucht und Entzücken

Den Busen füllt

Stets mahn' es flehend deine schöne Seele

Was Liebe spricht:

, Ach Freund!

den ich aus einer Welt erwähle

Vergiß mein nicht!``

Wenn sanft ein Lüftchen deine Locken kräuselt

Im Mondenlicht;

Das ist mein Geist, der flehend dich umsäuselt:

, Vergiß mein nicht!``

Wirst du im Vollmondschein dich nach mir sehnen

Wie Zephyrs Weh’n

Wird dir’s melodisch durch die Lüfte tönen:

, Auf Wiederseh’n!``

Жили колись солодкий мир і золотий мир

В моїх грудях;

Тепер меланхолія змішується, на жаль!

відколи ми розлучилися

У кожному бажанні

Я завжди чую годину розлуки

Такий нудний і порожній

У вечірній пісні чую солов’їв

Ваше прощання!

Там, де я ходжу, пливе перед очима

твій чудовий образ

Що мені з тривожною тугою й насолодою

заповнює пазуху

Ваша прекрасна душа завжди благально нагадує про це

Про що говорить любов:

, о друже!

Я вибираю зі світу

Не забувай мене!``

Коли легкий вітерець завиває ваші локони

У місячному світлі;

Це мій привид, який благально шепоче тобі:

`Не забувай мене!``

Чи будеш ти тужити за мною при повному місячному світлі

Як біди Зефіра

Мелодійно прозвучить у повітрі:

, До побачення!``