The Sad Milkman - Andrew Bird

Above the dark highways on a black tar roof

Stood the Sad Milkman in love with the moon

She filled up his window with soft milky light

'Til he crawled up the chimney and into the night

But the moon she rises and the moon she falls

And her slow white eye sees nothing at all

Down on the sidewalks a crowd gathered 'round

Flinging up bricks and bottles to knock the boy down

He stood up above them with his hands in the air

Calling up to the moonbeams, «Come let down your hair!»

But the moon she rises and the moon she falls

And her slow white eye sees nothing at all

He wanted to feel like a bucket of milk

Or sweet summer wind on rolling green hills

He wanted to fly up from the roof

Sailing up from the night wind to the arms of the moon

But the moon she rises and the moon she falls

And her slow white eye sees nothing at all

But the moon she rises and the moon she falls

And her slow white eye sees nothing at all

Над темними шосе на чорному смоляному даху

Стояв Сумний молочник, закоханий у місяць

Вона наповнила його вікно м’яким молочним світлом

«Поки він не поповз угору по димарю й у ніч

Але місяць вона встає і місяць вона падає

І її повільне біле око взагалі нічого не бачить

Внизу на тротуарах зібрався натовп

Кидати вгору цеглини та пляшки, щоб збити хлопчика

Він встав над ними, піднявши руки вгору

Закликаючи до місячних променів, «Розпусти своє волосся!»

Але місяць вона встає і місяць вона падає

І її повільне біле око взагалі нічого не бачить

Він хотів відчуватися відром молока

Або солодкий літній вітер на зелених пагорбах

Він хотів злетіти з даху

Плавання вгору від нічного вітру до рук місяця

Але місяць вона встає і місяць вона падає

І її повільне біле око взагалі нічого не бачить

Але місяць вона встає і місяць вона падає

І її повільне біле око взагалі нічого не бачить