Mi funeral 11 - Andrés Calamaro

El crimen desorganizado entra y sale de mi casa

O van a la casa de al lado

Todos mis amigos son iguales

Y los que no son iguales son tan diferentes que somos ausentes

Hace poco un amigo volvió arrepentido a su casa

Y ya por acá ni pasa, ni el teléfono atiende

Serán las indicaciones del psiquiatra

«Seguí con el ribo pero ni te juntes con el músico furtivo»

No lo culpo, a mí me pasó algo muy parecido

Y me desintoxiqué, engordé

Y desayunaba al mediodía cinco minutos de felicidad

¿La verdad?

Que a veces mataría por otros cinco minutos más

¿Y que más?

El resto de la vida

¿La vida?

¿Cuál vida?

La mía te asustaría

A mí que la vida me gusta también me asusta

La verdad que tengo momentos de debilidad

Y quiero ir al cine, ir a cenar al lado de una pareja de amigos

Hablar de Jarsmuch y Abel Ferrara

Y ninguna mañana rara

Y ninguna mañana rara

Miro a los otros que son como yo, mala vida

Si no se suicidaron ya fue por cobardía

Cómo quisiera ser tan diferente

Que haber recibido a cambio de ser un solitario del carajo

Un buen trabajo, facilidad musical, violencia intelectual

Fama, respeto, no esta mal

Pero la herida es mortal

No estoy solo, de verdad

Me acompaña mi propia soledad

De verdad, me acompaña mi propia soledad

¿Nadie sabe lo que pasa con la gente diferente?

El bohemio se pudrió mucho antes del milenio

¿Y el reo?

Queda feo en un mundo grasa

¿Qué pasa con los vagabundos y los borrachines y los soñadores?

Yo te digo que pasa: se quedan sin casa y

La vida moderna los arrasa

Los pasa por arriba y se los morfa, se los come

O los encierra bajo dieta de cyndor y cocaína

O les lame el orto esperando que terminen arrastrándose

No lo sé

A mi me parece claro como el agua podrida

C’est la vida

C’est la vida

Interminablemente se vuelve uno decadente

Y en una sociedad que engorda mostrás los huesos

Esos huesos

Ese abandono

¿Será la capa de ozono?

No lo sé

A mi me parece claro como el agua estancada

No pasa nada

A mí me parece claro como el agua podrida

Así es la vida

That’s life

My funeral once de bronce

Дезорганізована злочинність у моєму домі та з нього

Або вони йдуть по сусідству

всі мої друзі однакові

А ті, хто не однаковий, настільки різні, що ми відсутні

Нещодавно друг повернувся додому розкаявся

А тут навіть не буває, і телефон не відповідає

Це будуть показання психіатра

«Я продовжив з рибо, але не зійшовся з прихованим музикантом»

Я його не звинувачую, зі мною сталося щось дуже схоже

І я детоксикував, я потовстіла

А я поснідав опівдні п'ять хвилин щастя

Правда?

Щоб іноді я вбивав ще п’ять хвилин

І що ще?

Решту життя

життя?

Яке життя?

моя б тебе налякала

Мені подобається життя, воно мене також лякає

Правда в тому, що у мене бувають моменти слабкості

А я хочу піти в кіно, пообідати з парою друзів

Поговоримо про Джарсмуча та Абеля Феррару

І не дивний ранок

І не дивний ранок

Я дивлюся на інших, які схожі на мене, погане життя

Якщо вони не покінчили життя самогубством, то це було вже через боягузтво

Як би я хотів бути таким іншим

Що отримати в обмін на те, що був бісаним самотником

Хороша робота, музичний комплекс, інтелектуальне насильство

Слава, повага, непогано

Але рана смертельна

Я не один, справді

Мене супроводжує власна самотність

Справді, моя власна самотність супроводжує мене

Ніхто не знає, що відбувається з різними людьми?

Богема згнила задовго до тисячоліття

А ув'язнений?

Виглядає потворно в жирному світі

А як щодо бомжів, п’яниць і мрійників?

Я вам кажу, що відбувається: вони залишаються без житла і

Сучасне життя їх змітає

Він передає їх і перетворює їх, їсть їх

Або закріпіть їх на дієті з циндором і кокаїном

Або він облизує їхні задниці, сподіваючись, що вони закінчать повзати

я не знаю

Мені вона здається чистою, як гнила вода

c'est la vida

c'est la vida

Безкінечно стає одним декадентом

А в суспільстві, яке товстіє, ви показуєте свої кістки

ті кістки

що відмовляються

Чи може це бути озоновий шар?

я не знаю

Мені вона здається прозорою, як застояна вода

Без проблем

Мені вона здається чистою, як гнила вода

Це життя

Це життя

Мій похорон бронзовий одинадцять