Minas Piedras - Juanes, Andrés Calamaro

Son caminos de caminos

Donde las piedras son las minas

Que van ropiendo huesos

De la tierra que se queja

Dejando invalida la esperanza

La dulce voz de un niño

Se torna en la tormenta

De un llanto incontrolable

De dolores viscerales

Que no entiende la inocencia

Los árboles estan llorando

Son testigos de tantos años de violencia

El mar esta marrón, mezcla de sangre con la tierra

Pero ahi vienen bajando de la montaña con la esperanza

Las madres que den por sus hijos

Y que sus libros para la escuela son su soñar

Pero ahi vienen bajando de la montaña con la esperanza

Hombres y niños mal heridos, buscando asilo

Buscando un sitio, para soñar y amar

No merecemos el olvido, somos la voz del pueblo

Dice un señor sentado, con sus dos ojos vendados

Pero que aún tiene la esperanza en sus manos

Los árboles estan llorando

Son testigos de tantos años de violencia

El mar esta marrón, mezcla de sangre con la tierra

Pero ahi vienen bajando de la montaña con la esperanza

Las madres que den por sus hijos

Y que sus libros para la escuela son su soñar

Pero ahi vienen bajando de la montaña con la esperanza

Hombres y niños mal heridos, buscando asilo

Buscando un sitio, para soñar y amar

Son caminos de caminos

Caminos de caminos

Caminos de caminos

Son caminos de caminos

Son caminos de caminos

Вони – стежки шляхів

Де каміння – шахти

які ламають кістки

Про землю, що скаржиться

Залишаючи надію недійсною

Милий голос дитини

перетворюється на бурю

Від нестримного крику

вісцерального болю

хто не розуміє невинності

дерева плачуть

Вони є свідками багатьох років насильства

Море коричневе, суміш крові з землею

Але ось вони спускаються з гори з надією

Матері, які віддають за своїх дітей

І що його книги для школи – це його мрія

Але ось вони спускаються з гори з надією

Тяжко поранені чоловіки та хлопці, які шукають притулку

Шукаю місце, щоб мріяти і любити

Ми не заслуговуємо на те, щоб про нас забували, ми є голосом народу

Каже сидить чоловік із зав’язаними очима

Але у вас все ще є надія у ваших руках

дерева плачуть

Вони є свідками багатьох років насильства

Море коричневе, суміш крові з землею

Але ось вони спускаються з гори з надією

Матері, які віддають за своїх дітей

І що його книги для школи – це його мрія

Але ось вони спускаються з гори з надією

Тяжко поранені чоловіки та хлопці, які шукають притулку

Шукаю місце, щоб мріяти і любити

Вони – стежки шляхів

шляхи доріжок

шляхи доріжок

Вони – стежки шляхів

Вони – стежки шляхів