Las Rimas - Andrés Calamaro

Cruzamos apellidos en este desmadre

Y honramos la memoria de nuestro padre

Porque la foto necesita un nuevo encuadre

Porque no tengo ni un perro que me ladre

En el mapa de los caminos perdidos

Tengo las manos y los pies dormidos

Si no tengo el gusto no tengo enemigos

Poca peluza para demasiados ombligos

Respeto a los de la vereda de enfrente

Y doblo cucharas con la mente

Vivo tranquilo como en medio oriente

Lo bueno de estar solo es que la soledad no miente

No es el cuento chino, me importa un pimiento

No guardo rencores, pero nunca miento

Me tire cinco años sin salir de mi departamento

Durmiendo poco y nada pero sin recomordimiento

Somos la rabia, somos la gente

Primero te lavas la boca con detergente

Respetamos al que sabe respetar naturalmente

Y toleramos al que piensa diferente

No salgo de casa pero soy bueno

Puedo rimar con azúcar, puedo rimar con veneno

El amor en tiempos de ibuprofeno

Tiene cobertura pero no tiene relleno

(Las rimas…)

Tiene cobertura, pero no tiene relleno

Gas pimienta en la escalera del congreso

Pidieron queso y le rompieron un hueso

No hay camino que no empiece con un beso

Pero vas a terminar sintiendote preso

Preso de los mimos y de los cumpleaños

Pensando quien va a pagar los daños

Y no te pesan las pajas, te pesan los años

Y los reflejos del espejo son extraños

Parecia que los tengo bien usado

Pero quiero mi lanza romana en el costado

No soy el nazareno en la cruz clavado

El museo del prado es todo falsificado

Esto no es un campo de concentraciones

No me acuerdo la letra de ninguna de mis canciones

Ya no tengo tiempo para mas emociones

Mis amigos son asaltantes de camiones

A donde quiero llegar con esto, mis amigos

Demasiada peluza para muy pocos ombligos

Si puedo despierto a los cerebros dormidos

Que vuelvan los hijos y los nietos perdidos

Ми перетинаємо прізвища в цьому хаосі

І ми вшановуємо пам’ять нашого батька

Тому що фото потребує нової рамки

Бо в мене навіть немає собаки, яка б на мене гавкала

На карті втрачених доріг

Мої руки й ноги сплять

Якщо я не маю смаку, у мене немає ворогів

Занадто мало пуху для занадто великої кількості пупків

Повага до тих, хто на протилежному тротуарі

А ложки згинаю розумом

Я живу спокійно, як на Близькому Сході

Переваги самотності полягає в тому, що самотність не бреше

Це не казка, мені байдуже

Я не тримаю образи, але ніколи не брешу

Я провів п’ять років, не виходячи з квартири

Спить мало і нічого, крім докорів сумління

Ми лють, ми люди

Спочатку потрібно прополоскати рот миючим засобом

Ми поважаємо того, хто вміє поважати від природи

І ми терпимо тих, хто думає інакше

Я не виходжу з дому, але мені добре

Я можу римувати з цукром, я можу римувати з отрутою

Любов у часи ібупрофену

Має покриття, але без прокладки

(Рими...)

Має покриття, але без прокладки

Перцевий балончик на сходах Конгресу

Попросили сиру і зламали кістку

Немає шляху, який не починається з поцілунку

Але в кінцевому підсумку ви відчуєте себе ув’язненим

В'язень балувань і днів народження

Думаю, хто буде відшкодовувати збитки

І соломинка не тяжіє, тяжіють роки

І дзеркальні відблиски дивні

Здавалося, я їх добре використав

Але я хочу мій римський спис збоку

Я не назарянин, прибитий до хреста

Музей Прадо весь підроблений

Це не концтабір

Я не пам’ятаю текстів жодної зі своїх пісень

У мене більше немає часу на більше емоцій

Мої друзі — рейдери вантажівок

Куди я хочу піти з цим, друзі мої?

Занадто багато пуху для занадто малого числа пупків

Якби я міг розбудити сплячі мізки

Нехай повернуться втрачені діти та онуки