El palacio de las flores - Andrés Calamaro

En el Palacio de las Flores

Había flores de todos los colores

Quedaba en Basavilbaso

Hace mucho que no paso por ahí

Cerca del garage, cerca de la estación Retiro

Y de la calle Florida y de la Plaza San Martín

Qué florido es el Palacio de las Flores

Que yo lo veía desde afuera

Porque por entonces yo era un pendejo

Que vivía con mis viejos

Entonces la alegría no es una cosa nueva

Todo el tiempo por pasado fue peor

Mucho matute de gorra en la calle

Mucho «no, señor», «sí, señor»

En casa no teníamos televisión

Y no había escrito una canción

No me interesaba la pelota

Iba a San Telmo a comprar cosas viejas y rotas

Pero el papá de un compañerito

Nos llevaba a ver a Independiente

Era la época de Pastoriza

Santoro y el Chivo Pavoni

Y el viejo de mi amigo, que vivía en Ciudad de La Paz

Fue desaparecido y no lo volví a ver más

Ojalá que estén vivos y bien

En el país de síganme

«síganme, no los voy a defraudar»

A dónde, donde se cagó un conde

Adonde los capos los crucifican

Primero míralo al número 10

Pero no basta con abrir los ojos

Para darse cuenta de todo a la vez

Cuidado con las palabras que terminan con «ina»

Yo también quiero mucho a Argentina

Aunque nadie me preguntó

Si en Argentina quería nacer

Donde el que no come se deja comer

La turrada que nunca termina

Ina, guillotina, anfetamina y alquitrán

Cómo nos dan, cómo nos dan en Argentina

Nos dan Boquita y ritmo tropical

Y base para la latita en el extrarradio y en Capital

Soy rockero, de potrero, ricotero, rioplatense

Que se tense la cuerda del hambre

No alcanza ni para fiambre

A conformarse con los olores

Como en el Palacio de las Flores

Donde se bailaba hasta reventar

De algo hay que vivir

Con algo hay que gozar

Como en el Palacio de las Flores

Donde se bailaba hasta reventar

У Палаці квітів

Були квіти всіх кольорів

Це було в Басавільбасо

Я там давно не був

Біля гаража, біля станції Ретіро

І від вулиці Флорида, і від площі Сан-Мартін

Як квітучий Палац квітів

Що я бачив це з боку

Бо тоді я був мудаком

який жив з моїми батьками

Тож радість – річ не нова

Весь час у минулому було гірше

Багато капелюхів на вулиці

Багато «ні, сер», «так, сер»

У нас вдома не було телебачення

І я не написав пісні

Мене м’яч не цікавив

Раніше я їздив до Сан-Тельмо купувати старі та зламані речі

Але батько товариша

Він повіз нас, щоб побачити Independiente

Це був час Пасторізи

Санторо і Коза Павоні

І старий мого друга, який жив у Сьюдад-де-ла-Пас

Він зник, і я більше його не бачив

Сподіваюся, вони живі й здорові

У країні слідуйте за мною

«Іди за мною, я тебе не розчарую»

Куди, де граф насрав

Де їх капоси розпинають

Спочатку подивіться на номер 10

Але не достатньо відкрити очі

Щоб усвідомити все і відразу

Остерігайтеся слів, що закінчуються на "іна"

Я також дуже люблю Аргентину

Хоча мене ніхто не питав

Якби в Аргентині я хотів народитися

Де ті, хто не їсть, нехай себе їдять

Туррада, яка ніколи не закінчується

Іна, гільйотина, амфетамін і дьоготь

Як нам дають, як дають в Аргентині

Вони дають нам рот і тропічний ритм

І база для латитів на околиці і в столиці

Я рокер, з паддоку, ricotero, з Рівер Плейт

Нехай затягнеться канат голоду

Не вистачає навіть на холодні нарізки

Щоб задовольнитися запахами

Як у Палаці квітів

де вони танцювали, поки не лопнули

Щось треба жити

з чимось, чим ти маєш насолоджуватися

Як у Палаці квітів

де вони танцювали, поки не лопнули