Alfonsina y el mar + Zamba de mi esperanza - Andrés Calamaro

Por la blanda arena

Que lame el mar

Su pequeña huella

No vuelve más

Un sendero solo

De pena y silencio llegó

Hasta el agua profunda

Un sendero solo

De penas mudas llegó

Hasta la espuma

Sabe Dios qué angustia

Te acompañó

Qué dolores viejos

Calló tu voz

Para recostarte

Arrullada en el canto

De las caracolas marinas

La canción que canta

En el fondo oscuro del mar

La caracola

Te vas Alfonsina

Con tu soledad

¿Qué poemas nuevos

Fuíste a buscar?

Una voz antigua

De viento y de sal

Te requiebra el alma

Y te está llamando

Y te vas hacia allí

Como en sueños

Dormida, Alfonsina

Vestida de mar

Cinco sirenitas

Te llevarán

Por caminos de algas

Y de coral

Y fosforescentes

Caballos marinos harán

Una ronda a tu lado

Y los habitantes

Del agua van a jugar

Pronto a tu lado

Bájame la lámpara

Un poco más

Déjame que duerma

Nodriza, en paz

Y si llama él

No le digas que estoy, dile que

Alfonsina no vuelve

Y si llama él

No le digas nunca que estoy

Di que me he ido

Te vas Alfonsina

Con tu soledad

¿Qué poemas nuevos

Fuiste a buscar?

Una voz antigua

De viento y de sal

Te requiebra el alma

Y te está llamando

Y te vas hacia allí

Como en sueños

Dormida, Alfonsina

Vestida de mar

Y te vas hacia allí

Como en sueños

Dormida, Alfonsina

Vestida de mar

Zamba, a ti te canto

Porque tu canto derrama amor

Caricia de tu pañuelo

Que va envolviendo mi corazón

Caricia de tu pañuelo

Que va envolviendo mi corazón

El tiempo que va pasando

Como la vida, no vuelve más

El tiempo me va matando

Y tu cariño será, será

El tiempo me va matando

Y tu cariño será, será

El tiempo me va matando

Y tu cariño será, será

через м'який пісок

що лиже море

твій маленький слід

Більше не повертається

один шлях

Від смутку і тиші настала

до глибокої води

один шлях

Від німої печалі прийшло

аж до піни

Бог зна яка мука

супроводжував вас

які старі печалі

заглушив твій голос

щоб покласти вас

Заколисаний піснею

З морських раковин

пісня, що співає

На темному дні моря

раковина

Ти йдеш від Альфонсини

з твоєю самотністю

які нові вірші

Ви ходили шукати?

давній голос

З вітру і солі

це вимагає вашої душі

і воно дзвонить тобі

і ти йдеш туди

як уві сні

Спить, Альфонсина

одягнена в море

п'ять русалоньок

Вони візьмуть вас

Доріжками водоростей

і корал

і фосфоресцентні

Морські коники будуть

Раунд поруч із вами

і жителі

Вони збираються грати з води

незабаром на вашому боці

опустіть лампу

Трохи більше

дай мені поспати

Медсестра, з миром

А якщо дзвонить

Не кажи йому, що я тут, скажи йому це

Альфонсина не повертається

А якщо дзвонить

Ніколи не кажи йому, що я

Скажи, що я пішов

Ти йдеш від Альфонсини

з твоєю самотністю

які нові вірші

Ви ходили шукати?

давній голос

З вітру і солі

це вимагає вашої душі

і воно дзвонить тобі

і ти йдеш туди

як уві сні

Спить, Альфонсина

одягнена в море

і ти йдеш туди

як уві сні

Спить, Альфонсина

одягнена в море

Замба, я тобі співаю

Бо твоя пісня проливає любов

Ласка твоєї хустинки

що огортає моє серце

Ласка твоєї хустинки

що огортає моє серце

Час, що минає

Як і життя, воно більше не повертається

час мене вбиває

І любов твоя буде, буде

час мене вбиває

І любов твоя буде, буде

час мене вбиває

І любов твоя буде, буде