Alfonsina y el mar - Andrés Calamaro

Por la blanda arena

Que lame el mar

Su pequeña huella

No vuelve más

Un sendero solo

De pena y silencio llegó

Hasta el agua profunda

Un sendero solo

De penas mudas llegó

Hasta la espuma

Sabe Dios qué angustia

Te acompañó

Qué dolores viejos

Calló tu voz

Para recostarte

Arrullada en el canto

De las caracolas marinas

La canción que canta

En el fondo oscuro del mar

La caracola

Te vas Alfonsina

Con tu soledad

¿Qué poemas nuevos

Fuíste a buscar?

Una voz antigua

De viento y de sal

Te requiebra el alma

Y te está llamando

Y te vas hacia allí

Como en sueños

Dormida, Alfonsina

Vestida de mar

Cinco sirenitas

Te llevarán

Por caminos de algas

Y de coral

Y fosforescentes

Caballos marinos harán

Una ronda a tu lado

Y los habitantes

Del agua van a jugar

Pronto a tu lado

Bájame la lámpara

Un poco más

Déjame que duerma

Nodriza, en paz

Y si llama él

No le digas que estoy, dile que

Alfonsina no vuelve

Y si llama él

No le digas nunca que estoy

Di que me he ido

Te vas Alfonsina

Con tu soledad

¿Qué poemas nuevos

Fuiste a buscar?

Una voz antigua

De viento y de sal

Te requiebra el alma

Y te está llamando

Y te vas hacia allí

Como en sueños

Dormida, Alfonsina

Vestida de mar

Y te vas hacia allí

Como en sueños

Dormida, Alfonsina

Vestida de mar

Zamba, a ti te canto

Porque tu canto derrama amor

Caricia de tu pañuelo

Que va envolviendo mi corazón

Caricia de tu pañuelo

Que va envolviendo mi corazón

El tiempo que va pasando

Como la vida, no vuelve más

El tiempo me va matando

Y tu cariño será, será

El tiempo me va matando

Y tu cariño será, será

El tiempo me va matando

Y tu cariño será, será

крізь м'який пісок

що лиже море

твій маленький слід

Це більше не повертається

єдиний шлях

Настала печаль і тиша

до глибокої води

єдиний шлях

Від німих смутків воно прийшло

аж до піни

Бог знає, яка туга

супроводжував вас

які давні печалі

заглушили твій голос

щоб покласти тебе

Заколисаний у пісні

З морських раковин

пісня, що співає

На темному дні моря

раковина

Ти залишаєш Альфонсіну

зі своєю самотністю

які нові вірші

Ти ходив шукати?

старовинний голос

Від вітру і солі

це вимагає вашої душі

і це кличе вас

і ти підеш туди

як у снах

Спи, Альфонсино

одягнений у море

п'ять русалочок

Вони заберуть вас

По стежках водоростей

і корал

і фосфоресцентний

Морські коники будуть

Раунд на вашому боці

і жителі

Вони збираються грати з води

скоро на вашому боці

опустити лампу

Трохи більше

дай мені поспати

Медсестра, з миром

А якщо подзвонить

Не кажи йому, що я тут, скажи йому це

Альфонсіна не повертається

А якщо подзвонить

Ніколи не кажи йому, що я

Скажи, що я пішов

Ти залишаєш Альфонсіну

зі своєю самотністю

які нові вірші

Ти ходив шукати?

старовинний голос

Від вітру і солі

це вимагає вашої душі

і це кличе вас

і ти підеш туди

як у снах

Спи, Альфонсино

одягнений у море

і ти підеш туди

як у снах

Спи, Альфонсино

одягнений у море

Замба, я тобі співаю

Бо твоя пісня проливає любов

Пести свою хустку

що огортає моє серце

Пести свою хустку

що огортає моє серце

Час, що минає

Як і життя, воно більше не повертається

час вбиває мене

І твоя любов буде, буде

час вбиває мене

І твоя любов буде, буде

час вбиває мене

І твоя любов буде, буде