Любимая женщина - Андрей Павлович

Теперь уже не нужно ничего мне, кроме глаз твоих и нежных рук.

И я прошу у неба самого, чтоб на тебе любви замкнулся круг.

Луна и звёзды будут танцевать на нашем дивном праздничном балу.

И станут вновь глаза твои сиять, а значит — я не зря сейчас живу.

(А значит — я не зря сейчас живу)

Припев:

Любимая женщина, судьбой мне обещана.

Пусть падает лунный свет (и к нам не спешит рассвет).

Любимая женщина — я шёл к тебе столько лет.

Судьбой мне обещана, Любимая женщина!

Теперь уже не нужно говорить остывших слов другим в полночный час.

Я просто буду так тебя любить, как любят в этой жизни только раз.

Бездонные красивые глаза моей душе покоя не дают.

В них окунулась неба бирюза, любви моей нечаянный приют.

(Любви моей нечаянный приют)

Припев:

Любимая женщина, судьбой мне обещана.

Пусть падает лунный свет (и к нам не спешит рассвет).

Любимая женщина — я шёл к тебе столько лет.

Судьбой мне обещана, Любимая женщина!

Любимая женщина, судьбой мне обещана.

Пусть падает лунный свет (и к нам не спешит рассвет).

Любимая женщина — я шёл к тебе столько лет.

Судьбой мне обещана, Любимая женщина!

Судьбой мне обещана, Любимая женщина!

Тепер уже не потрібно нічого мені, крім очей твоїх і ніжних рук.

І я прошу у неба самого, щоб на тобі любові замкнулося коло.

Місяць і зірки танцюватимуть на нашому чудовому святковому балу.

І стануть знову очі твої сяяти, а значить — я недаремно зараз живу.

(А значить — я недаремно зараз живу)

Приспів:

Кохана жінка, долею мені обіцяна.

Нехай падає місячне світло (і до нас не поспішає світанок).

Улюблена жінка—я йшов до тебе стільки років.

Долею мені обіцяна, Кохана жінко!

Тепер уже не потрібно говорити остиглих слів іншим у північну годину.

Я просто так тебе любитиму, як люблять в цьому житті тільки раз.

Бездонні гарні очі моїй душі спокою не дають.

В них поринула неба бірюза, кохання моєї несподіваний притулок.

(Кохання моїй несподіваний притулок)

Приспів:

Кохана жінка, долею мені обіцяна.

Нехай падає місячне світло (і до нас не поспішає світанок).

Улюблена жінка—я йшов до тебе стільки років.

Долею мені обіцяна, Кохана жінко!

Кохана жінка, долею мені обіцяна.

Нехай падає місячне світло (і до нас не поспішає світанок).

Улюблена жінка—я йшов до тебе стільки років.

Долею мені обіцяна, Кохана жінко!

Долею мені обіцяна, Кохана жінко!