Дуся - Андрей Никольский

Дуся, ну, качни бедром,

Это жизнь — живи и грейся.

Дуся!

Как там с кипятком,

Год не пил — поприоденься.

Счастья нам не миновать,

Удивляйся только реже.

Трудно стало воровать:

Только вне и только между.

Графиня с изменившимся лицом

Сказала: «Фи, какая гадость!»

И назвала отменным подлецом

Меня — твою любовь и твою радость.

Графиня с изменившимся лицом

Сказала: «Ах, нас обокрали!»

И запищала тонким голоском,

Набитым до краёв тоскою и печалью.

Дуся, ну, качни бедром,

Ну качни ещё разочек.

Щас на шубку соберём,

И на классный домик в Сочи.

Дуся, ну, качни бедром,

Только не бери в привычку.

Дуся!

Что там за углом?

Ну-ка, подбери отмычку.

Дуся, ну, хитні стегном,

Це життя—живи і грійся.

Дуся!

Як там із окропом,

Рік не пил — приодягнувся.

Щастя нам не минати,

Дивуйся лише рідше.

Важко стало красти:

Тільки поза і тільки між.

Графіня зі зміненою особою

Сказала: «Фі, яка гидота!»

І назвала чудовим негідником

Мене— твоє кохання і твоє радість.

Графіня зі зміненою особою

Сказала: "Ах, нас обікрали!"

І запищала тонким голоском,

Набитим до країв тугою і сумом.

Дуся, ну, хитні стегном,

Ну качни ще разочок.

Щас на шубку зберемо,

І на класний будиночок у Сочі.

Дуся, ну, хитні стегном,

Тільки не бери в звичку.

Дуся!

Що там за кутом?

Ану, підбери відмичку.