Волчица - Андрей Никольский

Далеко за утренним туманом,

Так далеко, что может лишь присниться,

Падала, избитая обманом,

Тощая, голодная волчица

Она не знала всех тайн и превратностей,

Она не знала, что бывает в жизни подлость,

Она считала, что для жизни хватит малости —

Не быть голодной и ловить глотками вольность

Короткий век в отчаянной борьбе,

И если сердце жизнь ещё держало,

То стёрлись зубы, и огонь в зрачке

Сгорал, мерцая, судорожно, вяло

Не добежать до дома ей сегодня,

Не облизать волчат, свернувшихся в клубочек,

На всё на свете светит власть господня,

И не даёт ни времени и не отсрочек

Промёрзло всё до дна,

Одна душа светилась,

И жаркий мозг ей рисовал виденья,

Но сердце треснуло, упало и разбилось

В судьбе нет жалости

И нет в судьбе прощенья

Далеко за утренним туманом,

Так далеко, что может лишь присниться,

Падала, избитая обманом,

Тощая, голодная волчица…

Далеко за ранковим туманом,

Так далеко, що може лише наснитися,

Падала, побита обманом,

Худа, голодна вовчиця

Вона не знала всіх таємниць і мінливостей,

Вона не знала, що буває в життя підлість,

Вона вважала, що для життя вистачить трішки —

Не бути голодною і ловити ковтками вільність

Короткий вік у відчайдушній боротьбі,

І якщо серце життя ще тримало,

То стерлися зуби, і вогонь у зіниці

Згоряв, мерехтючи, судорожно, мляво

Не добігти до дому їй сьогодні,

Не облизати вовченят, що згорнулися в клубочок,

На все на світі світить влада Господня,

І не дає нічасу іне відстрочок

Промерзло все до дна,

Одна душа світилася,

І спекотний мозок їй малював бачення,

Але серце тріснуло, впало і розбилося

У долі немає жалості

І ні в долі прощення

Далеко за ранковим туманом,

Так далеко, що може лише наснитися,

Падала, побита обманом,

Худа, голодна вовчиця.