Дон - Андрей Никольский

Мой дед казак

Мой дед казак —

Да что ж мне, братцы, клясться?

Да вот и шашку я повесил по ковру.

Я вас прошу никак не сомневаться:

Мой дед — казак,

Ей-богу, я не вру.

Эх, казаки полмира проскакали,

А если б надо было, заново прошли,

И на груди у них блестят медали,

И на груди у них Георгия кресты.

Пусть бог не даст,

Придёт пора лихая,

И казаков опять покличут вдруг в поход.

А наготове деда шашка боевая,

Я знаю точно, что она не подведёт.

Мій дід козак

Мій дід козак—

Так що мені, братці, клястися?

Так ось і шашку я повісив по килиму.

Я вас прошу не сумніватися:

Мій дід — козак,

Їй-богу, я не брешу.

Ех, козаки півсвіту проскакали,

А якщо б треба було, заново пройшли,

І на груди у них блищать медалі,

І на груди у ніх Георгія хрести.

Нехай бог не дасть,

Прийде пора лиха,

І козаків знову покличуть раптом у похід.

А напоготові діда шашка бойова,

Я знаю точно, що вона не підведе.