Я не герой - Андрей Ковалев

Прости меня, моя печаль.

Тебя не в силах мне вернуть.

Прости меня, я не готов.

И сердце мне не обмануть.

Я не герой, и не поэт, мне не семнадцать лет.

Я не Дантес и не Дали из-за твоей любви.

Рядом с тобой нету огня, я ухожу забудь меня.

Я не герой!

Зачем теперь, стучишься в дверь?

Закрыто сердце навсегда.

Проходит ночь, проходит день,

Но не пройдет любовь твоя.

Да, я не герой, и не поэт, мне не семнадцать лет.

Я не Дантес и не Дали из-за твоей любви.

Рядом с тобой нету огня, я ухожу — забудь меня.

Я не герой, и не поэт, мне не семнадцать лет.

Я не Дантес и не Дали из-за твоей любви.

Рядом с тобой нету огня, я ухожу — забудь меня.

Я не герой!

Да, я не герой, и не поэт, мне не семнадцать лет.

Я не Дантес и не Дали из-за твоей любви.

Рядом с тобой нету огня, я ухожу забудь меня.

Я не герой!

Вибач мені, мій сум.

Тебе не в силах мені повернути.

Вибач мені, я не готовий.

І серце мені не обдурити.

Я не герой, і не поет, мені не сімнадцять років.

Я не Дантес і не Далі через твоє кохання.

Поряд з тобою нема вогню, я йду забудь мене.

Я не герой!

Навіщо тепер, стукаєш у двері?

Закрите серце назавжди.

Проходить ніч, минає день,

Але не пройде любов твоя.

Так, я не герой, і не поет, мені не сімнадцять років.

Я не Дантес і не Далі через твоє кохання.

Поряд з тобою нема вогню, я йду — забудь мене.

Я не герой, і не поет, мені не сімнадцять років.

Я не Дантес і не Далі через твоє кохання.

Поряд з тобою нема вогню, я йду — забудь мене.

Я не герой!

Так, я не герой, і не поет, мені не сімнадцять років.

Я не Дантес і не Далі через твоє кохання.

Поряд з тобою нема вогню, я йду забудь мене.

Я не герой!