Of Gallows and Pyres - Ancst

Watch all the fires burn in anguish

This city of terrors has numbed me to the last

There is no light in all this darkness

Even though the brightness radiates

All this longing for better days

So useless and pathetic, one more protesting pursuit

To the gallows, to the pyres

We march together in each other’s shoes

We are not meant to see ourselves

Self-degraded and disemboweled

Hanged from their towers

We flood the city with our tears

And as far as I remember

We never had a chance

To escape and to wither

In our self-chosen solitude

The gods of mercy in their villas

They laugh and they slander

In our long forgotten names

I rest my head

On your shoulders

Crowned with rusted wire

I’ll be your king and your slave

In our detention cells

We watch the days go by

Lost in our inner crypts

We persevere till we burn out

Till we burn out

And as far as I remember, we never had a chance

To escape and to wither in our self-chosen solitude

And as far as I remember, we never had a chance

To escape and to wither in our self-chosen solitude

Дивіться, як усі вогні горять у муці

Це місто жахів заніміло мене до останнього

У всій цій темряві немає світла

Хоча яскравість випромінює

Вся ця туга за кращими днями

Така марна й жалюгідна, ще одна протестна переслідування

До шибениці, до багаття

Ми маршируємо разом на місці один одного

Ми не призначені бачити себе

Самодеградований і випотрошений

Повісили зі своїх веж

Ми заливаємо місто своїми сльозами

І наскільки я пам’ятаю

У нас ніколи не було шансів

Втекти і в’янути

У нашій самотності

Боги милосердя на своїх віллах

Вони сміються і обмовляють

В наших давно забутих іменах

Я відпочиваю головою

На твоїх плечах

Увінчаний іржавим дротом

Я буду твоїм королем і твоїм рабом

У наших камерах ув’язнення

Ми спостерігаємо, як минають дні

Загублений у наших внутрішніх склепах

Ми витримуємо, поки не вигораємо

Поки ми не згорімо

І наскільки я пам’ятаю, у нас ніколи не було жодного шансу

Втекти й зникнути в нашій самотності

І наскільки я пам’ятаю, у нас ніколи не було жодного шансу

Втекти й зникнути в нашій самотності